Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ. Як за рік війни змінилися українські порти на Дунаї

Блокада Росії українських морських портів завдала нашій країні чимало шкоди. Однак там, де виникають проблеми, з'являються нові можливості. Саме через блокаду з боку Росії українські порти на Дунаї змогли активізуватися і навіть порівняти фактичний вантажообіг із паспортним. USM розповідає, яким виявився рік війни для дунайських портів, чого варто очікувати Ізмаїла, Рені та Усть-Дунайська цього року.

З кінця лютого до серпня Росія блокувала великі українські морські порти. Щодня під час блокади морпортів Україна втрачала $170 млн (це сума разом із окупованими портами на узбережжі Азовського моря). Фактично тоді в Україні залишилися лише порти Ізмаїл, Рені та «Усть-Дунайськ». Однак потреби в експорті зерна не зникли, тому портові, аграрні та логістичні компанії направили зусилля та інвестиції на дунайські порти України. Деякі підприємства перемістили весь свій бізнес у цей регіон.

Вже в серпні Україна домовилася про запуск «Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та харчових продуктів» з українських портів, також відомої як «Зернова ініціатива». Три наші морські порти знову відкрилися для експорту — щоправда, лише аграрного.

Звісно, ​​порти на Дунаї ні минулого, ні тепер не можуть конкурувати із морськими портами Одещини. Втім, весь рік порти Ізмаїл та Рені нарощували обсяги перевалки, і довели: інвестори не пішли з регіону — навіть попри більш привабливі та звичні морські порти.

Загалом 2022 рік довів, що Україні потрібні кілька експортних маршрутів. Дунайський регіон рятував експорт і тоді, коли Росія намагалася зірвати продовження «Зернової ініціативи» у листопаді. Але, незважаючи на зацікавленість інвесторів у роботі дунайських портів, регіон досі має певні перепони для будівництва потужного експортного хаба на Дунаї.

Основні проблеми дунайських портів

Річкові перевезення не завжди є доцільними для експортерів. У «довоєнні» часи український уряд не робив ставку на дунайські порти з низки причин. Адже, крім нездатності конкурувати з іншими портами України, Дунай також не може зрівнятися з портами Румунії чи Болгарії.

Крім того, модернізація та доведення до конкурентоспроможного рівня для портів Рені та Ізмаїл коштували б надто велику суму, і це без гарантій стабільних вантажопотоків.

Частка дунайських портів у спільній перевалці в Україні у 2018-2021 роках була на рівні 2,5-4,2% або 4-6 млн тонн вантажів. Це загальний річний показник. До війни цими портами користувався лише вузький пул вантажоперевізників — або експорту річкою Дунай, або невеликими партіями морем Туреччини.

Фактична пропускна спроможність, звичайно, була набагато меншою, ніж проектна. Так, порт Ізмаїл здатний обробляти 8,5 млн тонн, порт Рені – 8 млн тонн, а порт Усть-Дунайськ – 4 млн тонн вантажів на рік.

Проте обмеженість існуючої інфраструктури, недостатні глибини та проблеми із суднопроводом з румунською стороною робили порти на Дунаї непривабливими для компаній. Фактично інвестор не йшов туди насамперед через відсутність економічної вигоди. Також уряд не бажав модернізувати їх через непривабливість. Свого роду замкнене коло.

Як зазначав USM раніше, у 2021 році вантажообіг портів на Дунаї був досить низьким: порт Ізмаїл перевалив 3,9 млн тонн, Рені – 1,37 млн ​​тонн, Усть-Дунайськ – лише 64,3 тис. тонн. Для порівняння: вантажообіг порту Одеса того ж року становив 22,55 млн тонн, а Чорноморська – 25,63 млн тонн.

Зміни регіону

Війна змінила все, тому інвестори нарешті побачили Дунайський регіон: порти на річці працювали під час блокади. Здебільшого судна вивозили з них продукцію до Румунії через Сулинське гирло.

Наростивши перевалку у першому півріччі, дунайські порти довели, що регіон здатний допомогти Україні з експортом. Саме з літа 2022 р. чиновники завели перші розмови про великі плани модернізації портів на Дунаї. Особливо це стало помітно після деокупації острова Зміїний (з початку липня), що відкрив рух по гирлу Швидке. Таким чином, вдалося розвантажити рейд каналу Суліна та вдвічі прискорити експорт зернових у регіоні. Лише за перші два тижні після відкриття гирлом пройшли близько 70 суден.

У річному підсумку дунайські порти продемонстрували рекордні собі показники перевалки. Загальна перевалка вантажів тут збільшилася втричі.

Порт Рені вп'ятеро перевищив свої показники за обсягами вантажопереробки. За підсумками року у порту перевалили 6,82 млн. тонн – проти 1,37 у 2021 році. Порт Ізмаїл – удвічі: у 2022 році – 8,89 млн. тонн, проти 4 млн. тонн роком раніше. Усть-Дунайськ – 785 тис. тонн, проти 64 тис. тонн 2021-го. Загалом, дунайські порти майже зрівняли фактичну та проектну перевалку.

Загалом у трьох портах найбільше відправили на експорт кукурудзи, пшениці та соняшникової олії. Найкращих експортних показників досягло ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт”. На другому місці – ДП «Ренійський морський торговельний порт». На третьому – ПрАТ «Дунайсудноремонт».

У другому півріччі уряд уже розпочав активну модернізацію портів на Дунаї. Так, АМПУ запровадила в регіоні електронну чергу суден, збільшила кількість лоцманів з 16 до 40, досягла домовленості з Румунією щодо модернізації інфраструктури Сулинського каналу. Також у другому півріччі у Ренійському порту відкрився контейнерний термінал, незважаючи на те, що досі дунайські порти не обробляли контейнери взагалі.

Крім того, з травня по листопад уряд здійснював експлуатаційне днопоглиблення в акваторії порту Ізмаїл. Роботи завершили до грудня, загальний обсяг днопоглиблення становив близько 710 тис. кубометрів. Також із серпня АМПУ виконує експлуатаційне днопоглиблення у порту Рені. Загалом там планують показник на рівні близько 100 тис. кубометрів уже до другого кварталу 2023 року.

Вже цього 17 січня Фонд держмайна України на онлайн-аукціоні успішно віддав на приватизацію порт «Усть-Дунайськ». Продаж став бустером не лише для дунайського регіону, а й першим продажем держспорту в історії незалежної України. Стартова ціна протягом аукціону зросла більш ніж утричі — з 60 млн. грн. до 201 млн. грн., а за право приватизації порту в торгах змагалися 8 учасників.

«До великої війни про «Усть-Дунайськ» майже всі забули, але він одним із перших відновив роботу після повномасштабного вторгнення російської армії. Має великий потенціал для розвитку українського експорту продовольства. Але для цього потрібні інвестиції, які може принести приватний бізнес», — зазначає голова Фонду держмайна Рустем Умеров.

Що буде з українськими портами на Дунаї?

На тлі таких вражаючих результатів уряд цього року вже пообіцяв наростити потужність портів. Як повідомляло Мінінфраструктуру, у планах розвитку дунайських портів:

• днопоглиблення;
• подальша реалізація проекту глибоководної навігації «Дунай – Чорне море»;
• будівництво флоту внутрішнього плавання;
• ремонт та модернізація існуючого парку;
• залучення уживаного парку для максимально швидкого ефекту;
• будівництво та модернізація під'їзних залізничних колій;
• створення умов для безперешкодного дорожнього сполучення.

Загалом програму розвитку перевезень вантажів з дунайських портів у МІУ оцінили в $200 млн інвестицій.

Крім того, в планах уряду будівництво нових терміналів та хабів, з'єднання портів Рені та Ізмаїл прямим залізничним сполученням, залучення приватних інвестицій для будівництва терміналів.

Все це демонструє, що цього року ринок не втратить інтересу до дунайських портів. Бізнес готовий розвивати регіон навіть за робочих «зернових коридорів», а деякі компанії вже будують термінали в дунайських портах. Серед них – «Нібулон», який ще 2022-го завершив перший етап будівництва нового зернового терміналу в Ізмаїлі. Як зазначив генеральний директор “Нібулон” Андрій Вадатурський, після завершення будівництва ізмаїльський термінал СП “Нібулон” зможе обробляти до 300 тис. тонн зерна на місяць. У лютому 2023 року термінал вже обробив понад 150 тис. тонн на експорт.

За січень-лютий Україна вже реалізувала низку проектів у портах на Дунаї.

Так, наприклад, провели дно поглиблення гирла Швидке. Це одразу покращило вантажообіг портів — після відновлення паспортних глибин на українській ділянці річки Дунай та оголошеної опади 6,5 метра порти досягли рекордного значення у 12 судноходів на добу. Крім того, у лютому відбулася тристороння зустріч Україна – Єврокомісія – Румунія. Сторони домовилися координувати зусилля щодо удосконалення експортних потужностей через українські та румунські канали річки Дунай.

Все вищезгадане доводить, що українські порти на Дунаї мають більш прогнозоване майбутнє, ніж глибоководні термінали на Чорному морі. Бо великий логістичний хаб у цьому регіоні — це надійний план «Б» для України на випадок, якщо Росія зрештою провалить «Зернову ініціативу». Нашій країні потрібно бути готовою до будь-якого розвитку подій в «експортній війні», тож тримати за пазухою потужну зброю у вигляді портів на Дунаї — найвірніший план.