Аграрний ринок та зерновий коридор: як вплинули на українців Стамбульські угоди?

USM вивчив основні настрої аграрного ринку України Розповідаємо, як на фермерів вплинув «зерновий коридор» і які проблеми слід вирішити, щоби не отримати дефіцит потужності зберігання зерна.

Минулого року аграрна продукція та харчові продукти становили 40-50% усього експорту держави. Дохід, який цей експорт приносив, щомісяця становив близько $2,3-2,84 млрд. З них продукти рослинного походження – $1,3-1,62 млрд.

Після 24 лютого експортні надходження значно знизилися: експорт аграрної продукції та харчових продуктів зменшився у 3,84 рази (з $2,84 млрд. до $0,74 млрд. на місяць); експорт продуктів рослинного походження зменшився у 4,63 рази (з $1,62 млрд. до $0,35 млрд. на місяць).

Причиною такого падіння експортних надходжень є війна, яку Росія розв'язала в Україні. З'ясуємо, як саме країна-терорист вплинула на український аграрний ринок.

Порти

Найбільшою проблемою для експорту від початку повномасштабної війни Росії проти України стала блокада портів. За січень-березень минулого року оператори українських портів перевалили 32,697 млн ​​тонн різних вантажів. На початку цього року спостерігалася тенденція збільшення вантажообігу: у січні порти обробили близько 15 млн. тонн вантажів. Тільки за перший місяць року (ще й не найпродуктивніший через свята) вантажообіг українських портів зріс у півтора рази.

Одразу після нападу Росії на Україну вантажообіг морських портів України скоротився на 420 тис. тонн на добу. Багато портів країни закрилися. Спочатку експортні перевезення здійснювала лише «Укрзалізниця», яка була перевантажена та не могла виконувати всі відвантаження вчасно.

Проте зупинити в Україні експорт агропродукції, росія не змогла. Підприємці спільно з урядом почали шукати нові альтернативні маршрути і «прокачувати» шляхи збуту, які вже мали.

Насамперед «оживилися» українські порти на Дунаї. За перше півріччя вантажообіг через порти Дунайського регіону зріс майже вп'ятеро порівняно з аналогічним періодом минулого року. Проте потужностей портів на півдні України все одно виявилося недостатньо, тому уряд України продовжував шукати варіанти деблокування «великих» портів.

Внаслідок звільнення острова Зміїний від терористів та відкриття гирла Бистро у першій половині липня, почалися переговори з Туреччиною та ООН щодо створення «зернового коридору». Стамбульська угода була підписана вже 22 липня. Угода визначила порти Південний, Одеси та Чорноморська ключовими для вивезення українських вантажів. У перший день серпня стало відомо, що порти Миколаєва можуть відкрити за одеськими.

«Розмовляв із міністром інфраструктури Олександром Кубраковим. Можливо, за кілька тижнів буде поняття, чи можуть відкритися миколаївські порти.», – Повідомляв Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА. Тепер порт досі заблокований, а місто страждає від регулярних обстрілів та ракетних атак. Проте стивідори не втрачають надії, що ЗСУ зробить усе можливе для захисту міста та акваторії, і роботу порту можна буде відновити.

Дефіцит зберігання

Завдання деблокувати українські порти стало одним із основних для українського уряду з початку повномасштабної війни. Причина проста: на підході був новий урожай, а кількість старих запасів займала величезні складські майдани. Усі учасники ринку розуміли, що жодні тимчасові рішення не допоможуть зберегти старе зерно та запакувати нове. Вихід залишався лише один — повернути експортні шляхи, інакше до осені на Україну чекає дефіцит потужностей зберігання.

Аналітики підрахували, що до середини осені в Україні дефіцит потужностей для зберігання зерна становитиме 10-15 млн. тонн. Внаслідок знищення інфраструктури для зберігання та окупації частини українських територій із 75 млн тонн потужностей для зберігання у розпорядженні зерносховищ залишилося близько 60 млн тонн, повідомляв у липні заступник міністра аграрної політики та продовольства Маркіян Дмитрасевич.

Як розповіла USM менеджер з розвитку бізнесу компанії Maxigrain Олена Неробадефіцит потужностей зберігання може насправді перевищувати прогнози

«Усі вважають як — ми маємо 10 зерносховищ на 100 тонн. І в цих ємностях сумарно знаходиться 10 тонн, отже, 90 тонн є вільними. Насправді такі підрахунки неправильні: ці 10 тонн можуть лежати по 1 тоні в кожному «банку». Слід пам'ятати, що завантажити кукурудзу у пшеницю не вийде. Дефіцит у цьому полягає: припустимо, під пшеницю є ємності, а під кукурудзу немає. Не можна просто взяти загальні ємності зберігання та відібрати кількість зерна, це не так працює», – каже Олена Бездельник.

Якщо вважати “неправильним” методом, то дефіцит потужностей справді становить 10-15 млн, пояснила Олена Нероба. Але на практиці нестача набагато більша.

«У загальну суму ємностей зберігання часто включені елеватори-мукомоли, які для тривалого зберігання не призначені. Вважають і потужності портових елеваторів, які призначені для тривалого зберігання. Тому нам дуже потрібний експорт. Незважаючи на «зернові рукави», незважаючи на те, що ми щось експортуємо через Дунай. Потрібен експорт з морських портів», – зазначила експерт.

Загалом такі угоди, як Стамбульська, позитивно впливають на агроринок, вважає Олена Нероба. Фермери, яким нема де зберігати зерно, зможуть продати на експорт частину своїх запасів восени.

«Однак у перші дні роботи «зернового коридору» фермер ще не відчув впливу. Причина в тому, що початки відправляли лише судна, які завантажили ще до початку війни. А вже на наступному етапі вивантажують агропродукцію з терміналів і лише тоді експортують нове зерно. Тому до фермера ця “хвиля” йде повільно.», – розповіла Нероба.

Як повідомив у вересні міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський, Україна викупила майже всі одноразові системи для зберігання врожаю, доступні на світовому ринку. Для зберігання сільгоспкультур у поточному сезоні будуть потрібні одноразові та мобільні зерносховища сумарною ємністю до 20 млн тонн, і Україні вже вдалося законтрактувати необхідне обладнання.

Окупація, втрати та логістика

Також слід пам'ятати, що в Україні загарбник окупував близько 20% територій, і це одні з найврожайніших регіонів України. Йдеться про захоплені Херсонщину та Запорізьку область, і Миколаївщину, яка вже довгий час є гарячою точкою півдня. Чи можна оцінити в середньому падіння доходів аграріїв через війну? Слід звернутися до цифр.

Як розповіли USM аналітики компанії Barva InvestЯкщо говорити про ціни, якими оперує митниця, то з березня по червень 2021 року на експорт продали 9,2 млн тонн кукурудзи за ціною 2288 млн доларів. Цього року за аналогічний період експортували 4,2 млн. тонн за ціною 1133 млн. доларів. Але це зафіксовані обсяги. Фактично перетнуло кордон набагато менше зерна — інші стоять у багатотижневих чергах. Крім того, через занадто дорогу логістику продавець отримує «на руки» значно менше коштів.

Проблеми логістики не компенсуються рекордними цінами на ринку. Навіть коли у світі ціни досягли пікових значень, це в Україні зовсім не відчули. Протягом весни та літа ціни на зерно лише падали.

Причина в тому, що одна проблема породжує іншу. Втративши морську логістику, ми втратили нагоду заробляти на зерні. Без прямого морського сполучення, ми не могли експортувати вантажі для наших покупців: Єгипет, Саудівську Аравію, Китай і т.д. Наше зерно намагається робити великий гак через сухопутні кордони, які ніколи не були призначені для такої кількості вантажів (крім зерна, на експорт йдуть сотні та тисячі тонн інших вантажів). Все це значні витрати коштів на перевезення, очікування багатотижневих черг на кордоні і т.д.

Крім того, можливості трейдерів у певний момент вичерпалися, вважають у Barva Invest. Трейдери купили зерно у виробника, щоб продати умовно в Румунії, і всі їхні кошти у вигляді зерна простоювали на кордоні. Виробникам довелося самим займатись цим напрямком, що ускладнило можливості продажу врожаю. Не варто забувати і про конкуренцію: незважаючи на всі наші витрати, кінцева ціна на українську кукурудзу в порту Румунії має бути такою самою, як і румунська.

Раніше доставка зерна від сховища в порт обходилася 30-40 доларів за тонну, в деяких випадках – до 50 дол./т. З початком війни за такі ж гроші можна було доставити зерно до кордону Польщі або Румунії залізницею. Ще стільки коштувало перевезення в порт Констанци. У середньому, витрати логістики зараз становлять 90-105 дол./т. А довезти із кордону до Констанци ще близько 65 доларів. Відповідно, вся логістика може становити 160-180 дол. за тонну зерна. Як результат, половина вартості вантажу йде лише на логістику. Для дорожчих олійних культур (і для соняшникової олії) “математика” дещо краща, але все ж рентабельність занадто низька.

Нинішня врожайність зернових також бажає кращого. За даними Barva Invest, до кінця літа ситуація виглядала так:

• кукурудза – 26,4 млн. тонн (до 24 лютого прогноз становив 38,2 млн. тонн, -31%);
• пшениця – 16,5 млн. тонн (довоєнний прогноз: 28,3 млн. тонн, -42%);
• соняшник – 9,2 млн. тонн (до 24 лютого 15,3 млн. тонн –40%);
• ячмінь – 4,6 млн. тонн (8,2 млн. тонн до війни, -44%);
• соя – 2,3 млн. Тонн (3 млн. Тонн, -24%).

Фактично до початку роботи «зернового коридору» агроринок переживав не найкращі дні. Низькі ціни продажу зерна, обмежені можливості експорту та зберігання врожаю, і неможливість довгострокового планування через війну призводять до того, що фермер просто втрачає гроші та бажання посадити новий урожай восени 2022 року.

Що очікують від «зернового коридору»?

Серед великих портів на Чорному морі працюють лише порти Одеса, Чорноморськ та Південний. За прогнозами українських міністерств, три українські порти зможуть обслуговувати від 80 суден на місяць — у середньому, по одному судну в кожному порту щодня. Це додає до загального експорту ще близько 3-3,5 млн. тонн продукції щомісяця.

Щоб докладно дізнатися, як проходив кожен день роботи «зернового коридору», читайте: Крок за кроком: відкриття коридору з України. Хроніка

Станом на 23 серпня, за 22 дні з початку роботи «зернового коридору» з українських морських портів вийшли 33 судна з 719 тис. тонн агропродукції, також ще 18 суден вантажилися чи чекали на свою чергу. Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький поділився, що у липні було експортовано 3 млн. тонн агропродукції, а за 15 днів серпня – вже 2 млн. тонн.

За його прогнозами, у серпні експорт має становити мінімум 4 млн. тонн. Це, у свою чергу, може призвести до кінця року до виторгу щонайменше 20 млрд доларів.

Вже 2 вересня стало відомо, що загальний експорт зернових та олійних культур за серпень становив 4,5 млн. тонн. Це на півмільйона більше, ніж прогнозував Висоцький. Лише із портів Великої Одеси за місяць відправили понад 1,7 млн. тонн агропродукції.

Звісно, ​​«зерновий коридор» трохи заспокоїв агроринок, але й досі не вирішив десятки логістичних проблем. Серед портовиків та аграріїв відкритим залишається питання не що й куди експортувати?, а що перевозити і за скільки? Поки невідома точна ціна підвищеного страхування судна, яке йтиме в Україну, адже Чорне море та український регіон підпадають у страховиків. war risk zoneщо призводить до подорожчання страхування. Це, як і інші чинники, зменшує кількість охочих працювати у небезпечному регіоні.

Питання з дефіцитом потужностей зберігання ще не вирішене до кінця — експортні потужності не покривають повний обсяг експорту. Нагадаємо, дефіцит потужностей може бути набагато більшим за 10-15 млн, і тоді Україні доведеться шукати додаткові шляхи для експорту. Це, у свою чергу, опосередковано відповідає на питання про долю продажу зерна через порти на півдні України, залізницею та автотранспортом. Однозначно, наявні альтернативні маршрути не втратять своєї актуальності ще довго.

Зовнішні чинники, такі як війна та посуха, також впливають на настрої та, найголовніше, на ціни в аграрному ринку. Цього року Європа зіткнулася з небаченою посухою, тож країни Євросоюзу можуть втратити до 10 млн. тонн кукурудзи вдома. Тому попит на українську кукурудзу збережеться.

Тому на ринку бачимо обережність та спроби максимально точно спрогнозувати ризики та небезпеки, враховуючи всі елементи: накопичення зерна та дефіцит його зберігання, ефективний пошук нових покупців та способів доставки вантажів, та головне – закріплення України на позиції затребуваного постачальника зерна у світі.