Дефіцит хліба та інші фейки про зерно в Україні.

Тема експорту українського зерна, зокрема після деблокади портів України, викликає численні дискусії. USM розвінчує міфи та пояснює, чому зерна та хліба в Україні достатньо.

Фейки про нестачу зерна в Україні, особливо внаслідок експорту з деблокованих портів, набирають обертів. Одні активно закликають не продавати зерно, інші бачать «зраду» у розпроданні зерна, і всі разом говорять про голод, який обов'язково спіткає Україну, якщо не припинити експорт наших зернових. Що ж відбувається насправді?

Скільки хліба можуть з'їсти українці?

Український Кабмін ще 8 років тому затвердив норми споживання хлібопродуктів для однієї працездатної людини на рік. Отже. Один дорослий повинен споживати хліб пшеничний – 62 кг на рік, хліб житній – 39 кг, макаронні вироби – 4 кг, борошно пшеничне –9,4 кг. Вважається, що діти, підлітки та непрацездатні споживають таких продуктів набагато менше.

Аналогічні норми прописали і нормах харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань.

Добова норма розрахована на одну особу в грамах. Один військовий на добу повинен споживати: хліб із суміші житнього обдирного та пшеничного першого сорту – 300 г, хліб із борошна пшеничного першого сорту – 350 г, булочку з борошна пшеничного першого сорту – 70 г, та борошно пшеничне другого сорту – 15 г.

Саме ці норми дають змогу порахувати, скільки зерна потрібно Україні для внутрішнього споживання. Власне, виходячи з цих розрахунків, щорічно між Міністерством аграрної політики та продовольства України та учасниками зернового ринку підписують спеціальний Меморандум про взаєморозуміння. Минулого року такий Меморандум визначив граничні обсяги експорту пшениці на рівні 25,3 млн. тонн. Урожай пшениці при цьому становив 33 млн. тонн (на 26% більше за показник 2020 р.), а внутрішня потреба становила всього 7,5 млн. тонн пшениці.

Скільки українці виробляють та споживають хліб?

Експерти зазначають, що вже у липні українці знову почали витрачати більше грошей на хліб. Це пов'язано з інфляцією та станом громадян. До війни тенденція йшла на спад: люди більше споживали м'ясну та рибну продукцію, фрукти та овочі.

Виробництво хліба в Україні, як і його споживання, скорочувалося, починаючи з 2000-х років. Про це свідчать щорічні звіти Державної служби статистики. Причини таких змін були різні — від «тіньового бізнесу», кращого рівня життя та нових дієтичних переваг людей.

В Україні за січень-лютий 2021 р. було вироблено 122,8 тис. тонн хліба та хлібобулочних виробів. Це на 7,4% нижче за показник аналогічного періоду 2020 року.

Українські ЗМІ повідомляють, що кількість споживачів хліба в Україні з початку повномасштабної війни скоротилася на 2-3 млн, а падіння виробництва хліба у січні-липні становило 15-20%. На такі показники вплинула вимушена міграція населення, бойові дії та окупація. В Україні зупинилася приблизно п'ята частина хлібозаводів.

Новий урожай

2022 року аграріям вдалося отримати близько 52 млн. тонн зернових культур. При цьому для задоволення внутрішніх потреб українців необхідно близько 18 млн тонн зернових. Проста математика: громадяни споживають набагато менше, ніж фермери збирають та виробляють загалом.

Для прикладу: потреби країн Африки в імпорті зерна цього року (з 1 липня 2022 року по 30 червня 2023 року) оцінюють майже в 100 млн. тонн, з яких близько 57 млн. тонн пшениці.

Згідно з даними Barva Invest, до кінця літа врожайність пшениці склала 16,5 млн. тонн (довоєнний прогноз: 28,3 млн. тонн, -42%).

При цьому війна спровокувала дефіцит потужностей зберігання зерна (що має між тим властивість псуватися). Раніше USM розповідав, що до середини осені в Україні дефіцит потужностей для зберігання зерна може становити 10-15 млн. тонн.

Тобто все зерно, яке не вдасться експортувати і перевищує потреби внутрішнього споживання, потенційно може зіпсуватися. А це величезні збитки як для держави, так і для аграріїв, які вклали свої кошти у вирощування зернових.

У свою чергу, ціни на агропродукцію дуже нестабільні, оскільки блокада портів та військові дії Росії на теренах України зруйнували налагоджену логістику. Тільки після відкриття «зернових коридорів» ціни на пшеницю зросли приблизно на 1 тис. грн. Але морський експорт – це все ще ризик, тому багато підприємців віддають перевагу більш складному, але водночас більш надійному способу транспортування, наприклад, автошляхами або залізницею до Польщі.

Експорт: кому він потрібний?

У 2021/2022 маркетинговому році (липень – червень) Україна експортувала 61,52 млн тонн зернових та олійних культур.

Станом на кінець серпня з України з початку 2022/23 МР експортували 2,98 млн. тонн зерна. Тобто на 51,6% менше, ніж за відповідний період 2021/22 МР (6,17 млн ​​т).

Міністерство аграрної політики повідомляє, що з України експортували:

• пшениці: 783 тис. т, що на 73% менше за р/р (2021/22: 2,931 млн т)
• кукурудзи: 1,935 млн т, що на 68% більше за р/р (2021/22: 1,935 млн т)
• ячменю: 257 тис. т, що у 8 разів менше за р/р (2021/22: 2,070 млн т)
• жита: 0,1 тис. т (2021/22: 5,9 тис. т).

Такі низькі показники, безсумнівно, впливають економіку. Валютна виручка від експорту агропродукції за перші три місяці війни дорівнювала вартості експорту за один довоєнний місяць.

До розблокування портів Великої Одеси зерно продавали альтернативними шляхами, використовуючи автомобільне, залізничне та річкове сполучення. Тим часом залишки торішнього врожаю в Україні на початку року становили приблизно 28,6 млн. тонн.

З першого серпня морем вдалося експортувати ще 2,9 млн. тонн зернової продукції. Стамбульська угода передбачає, що «зерновий коридор» діятиме ще 3 місяці, тому цей показник зростатиме.

Усім вистачить

І знову «сухі» цифри та розрахунки дають змогу запевнити, що в Україні зерна вистачить і на потреби громадян.

У 2021-2022 МР внутрішнє споживання становило 19,792 млн тонн зернових та зернобобових. І йдеться не лише про хліб, а й про корми для худоби, внутрішню переробку та інші потреби.

Як розповіла USM менеджер з розвитку бізнесу компанії Maxigrain Олена Неробаурожай минулого року становив 88,788 млн. тонн, на експорт пішло 65,239 млн. тонн.

Як бачимо, залишок від експорту склав 23,549 млн. тонн, що покриває навіть більше, ніж обсяг внутрішніх потреб країни.

Цей маркетинговий рік не буде винятком, навіть з огляду на скорочення врожаю. Багато хто виїхав за кордон, за оцінками ООН, йдеться про більш ніж 11 мільйонів людей, з яких повернулися лише 4,7 мільйона. І це безпосередньо вплине зменшення наших внутрішніх потреб.

Як бачимо, зерновий експорт – не проблема, а беззастережне досягнення України за умов війни, і жодної зради чи приводів для паніки він не несе. А ось поширення фейкових тез про загрозу голоду через експорт зерна — це пряме підспівування російській пропаганді. Тому що руйнація української економіки у будь-який спосіб – одна з цілей ворога. І «зерновий коридор» не що інше, як свідчення їхньої поразки на політичному полі битви. Тому не слід приймати на віру гучні заяви без підтверджень та дозволяти маніпуляції вигаданими розрахунками та залякуванням з боку чергових «експертів».