Військові збитки портам та залізницям відшкодує держава
Міністерство інфраструктури оприлюднило проект наказу про затвердження Порядку оцінки збитків, заподіяних росією українським портам у Дунайському регіоні.
Хто може розраховувати на відшкодування?
Проект був розроблений для того, щоб фрахтувальники, оператори та/або власники суден (морських чи внутрішнього плавання) отримали можливість відшкодування збитків. Йдеться про суди, які перебували в акваторії українських портів у Дунайському регіоні.
Також проект стосується власників та/або операторів залізничного рухомого складу, допущеного до обороту колії 1435 міліметрів – у разі знаходження такого рухомого складу на території України.
Важливим є й уточнення, що порядок оцінки стосується шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії РФ проти України та військових дій на території України, у разі відмови страховиками у наданні страхового покриття на подібні ризики.
Чому шкоду відшкодовує держава, а не страхова компанія?
Відповідно до практики, до стандартних винятків зі страхового покриття відносяться страхові випадки, що сталися під час надзвичайного, особливого або військового стану, оголошеного органами влади в країні, або на території дії Договору страхування.
Таким чином, із запровадженням військового стану в Україні з 24 лютого виникла ситуація, в якій – через неможливість забезпечення гарантій страховиків – можливе повне зупинення роботи портів України Дунайського регіону та залізничних перевезень рухомим складом.
Дунайські порти та залізниця – критично важливі логістичні зв'язки
У існуючих умовах залишається можливість повноцінної роботи лише трьох українських морських портів: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, роль яких набуває пріоритетного значення та до яких, наскільки дозволяють потужності, переорієнтується вантажопотік з інших портів України.
Одеська залізниця, зокрема залізничні колії Дунайського регіону, є важливою складовою єдиного транспортного конвеєра південно-західної частини України, на частку якої припадає близько 20% вантажообігу залізниць країни. Також у регіоні ОЖД розташовані великі морські порти. Таким чином, залізницями регіону забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки із більш ніж 70 країнами світу.
З огляду на це, очевидно, що забезпечення безпеки для фрахтувальників, операторів та/або власників суден в умовах воєнного стану є пріоритетним завданням для держави з метою забезпечення хоча б часткового збереження експортних потужностей країни.
З метою стабілізації ситуації перевезень з використанням портів України Дунайського регіону та рухомого складу необхідно забезпечити виділення коштів з резервного фонду держбюджету для відшкодування збитків, завданих у результаті війни, і, відповідно, затвердити механізм оцінки таких збитків.
Порядок та вартість відшкодування збитків
Протягом минулого року до Ренійського, Ізмаїльського та Усть-Дунайського портів загалом було здійснено 3614 суден, що в середньому становить 301 суден на місяць. Вартість судів, які зазвичай здійснюють заходи до зазначених портів, становить, в середньому, $1,5 млн за одиницю.
Таким чином, сума гарантування, яка теоретично може знадобитися для покриття випадків, пов'язаних з війною, становить $451,75 млн – 1,32 млрд грн. Зазначимо, що МІУ розраховує суму, орієнтуючись на обмінний курс 29,25 грн. за 1 долар.
Залізницею: за минулий рік на території України в рамках виконання експортно-імпортних операцій перебувало 18 893 вагони різних типів. У середньому, це – 1 574 вагони на місяць. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну виникла необхідність збільшення обсягів таких перевезень через залізничні міжнародні прикордонні переходи України до Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини і далі до Західної Європи. Це потенційно збільшить середньомісячну кількість вагонів на території України до 3148 одиниць.
Вартість зазначених вагонів, в середньому, складає 3 млн грн за одиницю. Таким чином, сума гарантування, яка теоретично може знадобитися для покриття випадків з рухомим складом колії 1435 сьогодні становить 4,7 млрд грн і потенційно може бути збільшена приблизно вдвічі.
МІУ очікує, що реалізація акту забезпечить стабілізацію економічної ситуації в Україні під час військового стану, зокрема ситуації перевезень з використанням українських портів на Дунаї та залізниці.
Чому шкода відшкодовуватиметься саме Дунайським портам, а не морським?
Справді, з початку повномасштабної агресії Росії в Україні не було зафіксовано попадань ракет в інфраструктуру портів на Дунаї. Пошкодження отримали деякі судна, які вибухнули на вибухових пристроях, але належать до державних установ.
Дунайські порти не відчули на собі й фінансову шкоду, пов'язану з війною. Більше того, до запуску «зернового коридору» саме на порти Дунаю переорієнтували експорт із чорноморських портів, заблокованих через дії російського флоту.
Ймовірно, МІУ зосередилося на відшкодуванні збитків дунайським портам, щоб закріпити співпрацю з інвесторами, зокрема Європейським банком реконструкції та розвитку. Наявністю механізму для відшкодування збитків відомство демонструє, що в українські порти можна інвестувати навіть під час війни, адже будь-яку шкоду інфраструктурі компенсує держава, а не вкладник. З цієї причини Мінінфраструктури могло зосередити першочергову увагу саме на портах Дунаю.
Морські порти України мають значні руйнування, а їхні оператори/судновласники — фінансові збитки внаслідок війни. Для цих портів будуть потрібні зовсім інші механізми розрахунків та інші схеми відшкодувань. На рівні керівництва держави ведуться підрахунки необхідних сум, а дружні країни вже декларують свої наміри підтримати поновлення морських портів українського півдня. Крім того, відшкодування збитків внаслідок російських атак повністю має лягти на бюджет нападника та стати одним із пунктів майбутніх репарацій.
