Зелений перехід в Австралії гальмується через лобі вугільної промисловості

Уряд Австралії не хоче припускати занепад вугільної промисловості. Однак перехід до низьковуглецевої економіки може повністю окупитись.

Австралією роками правили кліматичні скептики. Провідні політики довго не хотіли долучатися до світової спільноти у спробі вирішити проблему глобального потепління. Більше того, документи, що просочилися у ЗМІ два роки тому, свідчать, що попередній уряд на чолі зі Скоттом Моррісоном намагався змусити ООН пом'якшити риторику своїх кліматичних звітів. Незадовго до кліматичного саміту в Глазго Австралія, ніби бажаючи йти в ногу зі світом, оголосила про намір знизити рівень викидів до нуля до 2050 року. Але насправді до кінця 2030 року його буде знижено лише на 26-28 відсотків порівняно з 2005 роком.

Ця бездіяльність зрештою набридла австралійським виборцям, і правоцентристська коаліція Моррісона зазнала гучної поразки на парламентських виборах у травні минулого року. На той момент вже майже кожен австралієць відчув на собі наслідки змін клімату. У 2019 та 2020 роках схід країни, який до цього довго страждав від посухи та високих температур, був спустошений руйнівними лісовими пожежами. В останні 12 місяців у низці регіонів, навпаки, регулярно траплялися повені. Знаменитий Великий Бар'єрний риф уже багато років знебарвлюється через підвищення температури води. Крім того, спека вбила вже тисячі коралів.

М'яко стелять і твердо спати

Тому для нового соціал-демократичного уряду Ентоні Албаніза найкліматичне законодавство стало найвищим пріоритетом. У перші місяці після виборів у законі було закріплено зобов'язання зменшити викиди СО₂ на 43 відсотки до 2030 року. Ця мета ставить Австралію на один щабель з Канадою (40-45%), Південною Кореєю (40%) та Японією (46%). Для країни з репутацією індивідуаліста через багаторічний кліматичний скептицизм це може вважатися успіхом.

Однак багато з того, що обіцяв новий уряд, виявилося порожніми словами. Адже навіть соціал-демократи не хочуть припускатися занепаду потужної австралійської вугільної промисловості: у липні Албаніз відмовився накласти мораторій на проекти в галузі викопного палива на підставі того, що це мало б “катастрофічні наслідки для економіки Австралії”. Тоді саме він відродив міф про відносну екологічну чистоту австралійського “якісного вугілля”, який любили наводити як аргумент його ліберально-консервативні попередники. Якби Австралія зменшила експорт вугілля, його довелося б замінювати вугіллям з інших країн, які дають більше викидів. […] через нижчу якість”, – стверджує Албаніз.

На думку позафракційного народного депутата Ендрю Вилки, це неправда. Про це Вілкі заявив парламенту у листопаді, пославшись на “тисячі документів”, отриманих ним, за його словами, від представника вугільної галузі. Він звинувачував вугільні компанії у поширенні хибної інформації про якість австралійського вугілля, зокрема результатів “шахрайських” лабораторних досліджень. Також Вилки розповідав про хабарі іноземним чиновникам за зелене світло для експорту продукції незважаючи на її невідповідність стандартам, називаючи всю індустрію “аферою” та “екологічним вандалізмом”, який “перетворює всі розмови про нульові викиди до 2050 року на порожні балачки”.

За словами Вилки, до шахрайства були причетні багато фірм, серед яких Macquarie Bank та ряд вугільних компаній, таких як Terracom, Anglo American, Peabody та Glencore. Останні, втім, заперечують свою участь. Тім Баклі, директор аналітичного центру Climate Energy Finance, який також надавав суду певні документи, переконаний у небезпідставності звинувачень. Він каже, що не сумнівається у присутності в цій історії “шахрайства, брехні, крадіжки та хабарництва”. Питання лише в тому, яких масштабів вони йдуть. Втім, скандал уже став національною ганьбою Австралії.

Водночас, Баклі визнав, що довести порушення не так просто через надзвичайну підступність акторів вугільної індустрії. За його даними, ті перенаправляли грошові потоки манівцями, “ніби це політ у Нью-Йорк перший клас”, щоб зістригати потроху то тут, то там. Виделки після свого виступу в парламенті просив уряд хоча б стежити за розвитком подій та звертався за інформацією до наглядового органу ASIC та Міністерства промисловості. Але малоймовірно, що покарання буде чимось більшим, ніж догана і штраф. Вугільна промисловість забезпечує близько 50 тис. робочих місць – надто багато голосів та податкових надходжень, щоб їх втрачати.

Значний потенціал

Хоча закріплення в законі нової 43-відсоткової мети є важливим сигналом, до її досягнення досі не докладається достатніх зусиль. Кліматолог Френк Джотзо з Австралійського національного університету в Канберрі зазначає у своїй статті для The Conversationщо Австралії доступні чимало легких способів зменшити викиди. Наприклад, можна принаймні прискорити перехід від вугілля до відновлюваних джерел енергії. Країна їх має достатньо. Крім геотермальної енергії, енергії вітру, припливів та хвиль не слід забувати про колосальний потенціал сонячної енергії. Також слід краще дбати про енергозбереження та максимально сприяти поширенню електротранспорту. На думку Джотзо, це дозволило б промисловості та сільському господарству не лише бути екологічно чистішими, а й суттєво економити.

Проте кліматичні скептики продовжують перешкоджати прогресу, стверджуючи, що внесок Австралії у глобальне потепління мізерен. Зрештою, на неї припадає лише більше одного відсотка світових викидів. Але ці аргументи забувають, що Австралія відповідальна також за викиди від викопного палива, яке вона експортує. Отже, її частка сягає щонайменше 3,6 відсотка.

Відповідно до розрахунків Deloitte Access Economics. IPG перехід австралійців до низьковуглецевої економіки окупився за кілька десятиліть. Експерти стверджують, що до 2070 року він приніс би близько 680 млрд. австралійських доларів (443 млрд. євро) та 250 тис. робочих місць. Але проекти в галузі відновлюваної енергетики досі важко зрушити з мертвої точки. Як повідомляють ЗМІ, один із найбільш розрекламованих проектів, Sun Cable, метою якого було постачання сонячної енергії до Сінгапуру через підводні кабелі, знаходиться під загрозою. Чи є шанси врятувати проект, за яким стоять двоє найбагатших бізнесменів Австралії, поки що неясно.

Барбара Баркгаузен