Загалом під час наших регулярних досліджень ми бачимо позитивні сигнали. Так, наприклад, станом на сьогодні Індекс активності бізнесу (Ukrainian business index, вимірюється Advanter Group виходячи з досліджень стану МСБ. Індекс є інтегральним і відображає збільшення замовлень, штату, інвестицій, запасів, кадрів у компаніях різних індустрій та регіонів) почав рости.

І хоча позначка ще не досягла психологічних 50 пунктів і становить лише 43, зростання індексу показує, що бізнес налаштований оптимістично і працює задля відновлення та розвитку. При цьому український бізнес менш оптимістично ставиться до перспективи зростання української економіки (мінус 1% у наших останніх дослідженнях), ніж до перспектив власних оборотів.

Чому така різниця? Це пов’язано з невірою в те, що держава може створити умови для поліпшення інвестиційного та бізнес-клімату в країні. Тобто держава є джерелом непередбачуваних дій, які будь-якої миті можуть погіршити умови для бізнесу. Саме це і відзначається бізнесом як друга за впливом проблема після військових ризиків.

Бізнес на додачу до сотень мільярдів сплачених податків, ще й робить 200 млрд грн донейтів на ЗСУ (дані дослідження Advanter Group у травні 2024 року). Водночас сам бізнес стикається з купою проблем. Сконцентруємося на ключових із них.

Непрогнозованість ситуації

Першою за рангом проблемою залишається непрогнозована ситуація та військові ризики. Справді, дуже складно прогнозувати за умов, коли все змінюється. Але ще складніше прогнозувати те, на що ти безпосередньо не впливаєш, тобто те, де ти не керуєш розвитком подій. Реально прогнозувати лише те, чим керуєш.

Держава є джерелом непередбачуваних дій, які будь-якої миті можуть погіршити умови для бізнесу

Ми багато років говоримо про те, що прогнозувати щось у середовищі, що змінюється, взагалі не варто. Наприклад, який сенс прогнозувати вибори у Сполучених Штатах, якщо ми на них не впливаємо. Тому наша політика має бути орієнтована на те, щоб будь-який сценарій розвитку подій у Сполучених Штатах був би позитивним для України.

Так само і в Україні. Якщо є проблеми та ризики наростатимуть — наприклад, логістичні, техногенні — то треба думати про нові логістичні шляхи. Або про те, щоб міняти бізнес-модель — не вивозити сировину, а переробляти її на продукцію із значно більшою доданою вартістю.

Якщо є питання з нестачею кадрів, значить час швидко адаптувати та переучувати ветеранів, шукати джерела інших кадрів, наприклад, імпортувати трудові ресурси з Африки або думати про автоматизацію та цифровізацію.