Шестирічний гонщик бере участь у мотокросах

Падаючи, Максим Волков ніколи не плаче
Максим першим зустрічає кореспондента “МБ”, заводить до кімнати, знайомить з мамою Наталією та татом Олегом, хвалиться своїми іграшковими мотоциклами та машинками. Цей жвавий хлопчик ще зовсім дитина ганяє на мотоциклі нарівні з дорослими гонщиками.
“Мені подобається швидко їздити мотоциклом”
– На мотоцикл я сів уперше, коли мені було п'ять років, – хвалиться Максим. – Мені дуже сподобалося. Тато тримав мотоцикл ззаду, а я намагався їхати. Поступово він мене відпускав, доки я не поїхав сам. Потім тато взяв мене на справжню трасу, де їздять спортсмени-мотоциклісти. Спочатку я падав, особливо на поворотах, ударявся, і, хоч дуже боліло, не плакав. Зараз уже їжджу сам по всій трасі, навіть їду на високий трамплін. На змаганнях переганяю інших хлопчиків, навіть старших за мене. У Мукачево приїхав шостим, у Полтаві та Рогатині був восьмим, а у Глибокій – сьомим. Завжди входив до десятки найсильніших. Мені дуже подобається швидко їздити мотоциклом і зовсім не страшно. Коли виросту, стану справжнім гонщиком, як і мій тато.
– Спершу чоловік посадив Максима на велосипед, а потім уже на мотоцикл. Я дуже боялася за нього, – зізнається мама Наталя. – Тепер ходжу з ними на тренування, їжджу на всі змагання та хвилююся за обох – стискаю кулаки, коли вони стрибають із високих трамплінів чи проїжджають круті повороти. Іноді очі заплющую від страху. А коли вперше поїхала на змагання, то плакала від хвилювання: Максим був найменшим серед дітей-спортсменів, щойно піднімався на трамплін, думала, не поїде. Але виїжджав, падав, знову піднімався і їхав. Поступово звикаю до думки, що син, як і чоловік, можливо, буде професійним гонщиком. Раніше Максим дуже хворів – “бронхітик” від народження. Тепер хворіє менше, навіть купається з Олегом у холодній воді. Бачу, як виробляється у нього характер справжнього чоловіка.
“Якщо будуть спонсори, Максим досягне великих результатів”
– Старшу дочку від першого шлюбу я теж у шість років посадив на мотоцикл. Але якось вона впала і вдарилася, так дружина та бабусі зчинили крик і заборонили брати її на тренування, мовляв, це не для дівчинки, – згадує тато та тренер шестирічного Максима Олег СКРИПНІКОВ. Він – професійний мотогонщик, багаторазовий чемпіон різних змагань національного та міжнародного рівнів. Їздить на найбільшому мотоциклі 500 куб. см. А у Максима – найменший, 50 куб. див.
– Якщо спонсори допоможуть, Максим зможе досягти великих результатів, – каже Олег Скрипніков. – Кажу вам це як людина, яка не тільки професійно займається мотоспортом 35 років, а й тренувала сотні дітей на машзаводі, “Кварці”, у спортклубі “Буковина”. Менше, ніж через рік тренувань, син досяг дуже багато. Має талант гонщика і велике бажання займатися мотоспортом.
Олег розповідає, як тренував сина: “Спочатку тримав мотоцикл ззаду, щоб він не впав. . Зараз він уже сміливо і швидко долає всю європейську трасу в Чернівцях.
Максим, як справжній гонщик, має форму, чоботи, шолом, пояс, спеціальний захист на грудях, руках і ногах. “Підібрати в магазинах не могли, тому що він був дуже маленький і худенький, тому спочатку захисні деталі довелося робити самому з пластмасової каністри, – сміється Олег. – Вийшли як фірмові – з дірочками та клямками. Коли Максим трохи підріс, придбали готові в магазині “.
Тому що Максим Волков почав займатися мотоспортом, допоміг і міський голова Микола Федорук, котрий минулого року подарував йому дитячий мотоцикл. Та й Олег Скрипніков зміг далі брати участь у змаганнях завдяки меру, бо теж одержав від нього мотоцикл. Микола Федорук подарував спортклубу “Буковина” кілька мотоциклів – дорослих та дитячих та п'ять машинок “баги”. Тепер на них тренуються діти починаючи з п'яти років. “Мотоспорт – дуже дороге задоволення, – каже Олег. – Скажімо, такий дитячий мотоцикл, на якому їздить Максим, коштує 2,5 тисячі євро. Форма для нього – 500-600 доларів. Ще потрібні гроші на бензин, спеціальні олії, деталі, гуму, поїздки на змагання… Тобто, навіть якщо дитина матиме велике бажання, без грошей неможливо нічого досягти. десяте -20-40. Отже грошей на цьому спорті не заробиш.
На запитання, чому таку долю готує для сина, Олег, не замислюючись, відповів: “Тому що це йому подобається. І це робить з нього справжнього чоловіка. Заможні батьки не дають своїх дітей до нас. Здебільшого займаються сини гонщиків, які хворіють “на цей спорт”.
Надія БУДНА