Що потрібно знати про ПТСР, щоб вчасно надати собі допомогу: думки та поради експерта
Вже другий рік після початку повномасштабного вторгнення, мільйони українців щодня стикаються з агресивними та руйнівними проявами війни, які негативно впливають на психіку людини. За статистикою від Міністерства охорони здоров'я Українипосттравматичний стресовий розлад мають близько 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події.
Що таке ПТСР, як визначити симптоми та надати собі допомогу? Про це журналістам “Panoptikon” розповіла психологічна консультантка та інструктор із попередження ПТСР у військових та цивільних Людмила Черненко.
За словами Людмили, масштабна робота з лікування та попередження ПТСР в Україні розпочалася у 2015 році. Тоді за підтримки уряду для українських психологів проводили навчання, під час якого вони переймали досвід у американських інструкторів НАТО на прикладі реабілітації військових в Америці після В'єтнамської війни.
Що таке ПТСР та що є причиною виникнення у людини?
Згідно визначенням від МОЗ, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це порушення психічного стану, яке може розвинутись після травматичної події та проявляється як довгострокова реакція на стрес.
За словами Людмила Черненко, посттравматичний стресовий розлад не починається у людини відразу, а через деякий час: «Причиною ПТСР може бути будь-що: непросте розлучення, невтішний медичний діагноз або втрата будь-кого з близьких. За умови, коли формується сильний стрес для людини і протягом найближчих півроку вона не отримує відповідного рівня підтримки та лікування – тоді розвивається ПТСР. Але з огляду на те, що війна у нас почалася вже давно, то симптоми ПТСР у людей вже є».
Симптоми ПТСР, за визначенням МОЗ України:
● уникнення;
● гіперзбудженість;
● переживання травматичних подій;
● проблеми з пам'яттю та емоційною сферою.
Чи можна вже зараз допомогти військовим, які повертаються з фронту?
Психологіня зазначає, що в Україні ще не відбувся перехід, коли основна частина військових повернеться додому. А тому проводити психотерапію із військовими фактично неможливо.
Крім того, Людмила Черненко зазначає, що: обсяг навантаження, з яким людина може впоратися, залежить від рівня інтелекту людини і в якому середовищі вона опиниться після події, що травмує.
За даними МОЗ України можна виділити 3 найпоширеніші міфи про ПТСР:
Міф 1. Люди з ПТСР – небезпечні.
Щоправда. Для ПТСР прояви агресії та психозу не характерні. До основних симптомів, пов'язаних з ПТСР, належать нав'язливі думки, кошмари, безсоння, почуття провини, ізоляція, розчарування тощо.
Міф 2. Люди з ПТСР – слабкі.
Щоправда. Посттравматичний стресовий розлад може розвинутись у будь-якого, незалежно від рис характеру та інших особистісних характеристик. ПТСР виникає через події, що особливо травмує, або якщо людина занадто довго знаходилася в стресовому середовищі.
Міф 3. ПТСР не можна вилікувати і людина ніколи не видужає.
Щоправда. ПТСР – природна реакція організму на ненормальний стрес. Розум і психіка здатні зцілюватися, як і тіло людини. Для цього потрібен час, особиста робота та лікування. Однак зцілення не зітре спогади з минулого, а скоріше допоможе позбавитися його домінування над сьогоденням.
Практичні поради щодо попередження ПТСР від інструктора Людмили Черненко
Людмила каже, що у нас часто кажуть так: «я поки що виводжу», проте так робити не варто. Тому психологіня радить звертати увагу на свій стан та прислухатися до власних потреб.
Для того, щоб оновитися та відчути щастя, не потрібно імпульсивно витрачати гроші, є багато солодощів, курити чи вживати алкоголь. По-справжньому допоможуть ті речі, які змушують організм виробляти природний дофамін, або «гормон задоволення». У цьому можуть допомогти: спорт, танці, фізична активність, сон та перебування фізично у безпечних місцях.
Крім того, якщо людина почувається на нулі, то як мінімум може потребувати розмови про свої почуття з безпечною людиною. Таким чином, це допоможе розвантажити чуттєво, навіть якщо людина вважає, що розмова не потрібна, тому що ситуація вже сталася і немає сенсу про це говорити.
За словами Людмили: «Ми соціальні та частину свого психологічного навантаження ми скидаємо через розмову з безпечною людиною, тією, яка не викликає якихось негативних асоціацій і не буде говорити «розслабся, все буде добре». Вона не має рятувати, а підтримати. Це дуже важливий момент, який люди недооцінюють».
