Прощання з Іриною Цибух відбудеться 2 червня
Прощання з парамедикинею, добровольцем батальйону «Госпітальєри» Іриною «Чека» Цибух відбудеться 2 червня. О 13-й зустрічатимуться в Михайлівському соборі, далі – відбудеться прощання на Майдані Незалежності. О 16.00 буде виїзд колони до Львова. Про це повідомили “Госпітальєри”.
Брат госпітальєрки Ірини Цибух опублікував її лист:
«Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мине час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя. Тому не витрачайте час на страждання, живіть далі.
Зараз 19:19, субота 8 квітня 2023 року, ми з 5м екіпажем працюємо для розвідки 80 бригади, на фоні грає Dream on від Aerosmith і вирішила, що за цей рік випадало так багато можливостей загинути, що можна знайти хоча б одну, щоб написати посмертне лист.
Сумно, що ми живемо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що смерть дозволяє жити абсолютну свободу.
Однак біда в тому, що життя закінчилося, і ця свобода більше не має сенсу. Сьогодні й навіки мені байдуже, що про мене, про вас, про цей текст, про все скажуть люди.
Наберуть ці пропозиції лайки чи ні, нарешті нічия думка мене не цікавить, я померла.
Свобода – це найвища цінність. Усі, незабаром 25 років, проходили часто у комплексах та страхах. Але найчастіше цьому шуму не було місця перед моєю свободою.
Найбільше за що хочу сказати спасибі собі, батькам, брату, рідним та друзям, дякую, що дозволяли мені бути вільним, жити те життя, яке хочеться.
Повномасштабна війна змусила перестати бути рабом страхів, сьогодні, на жаль, не вдалося звільнитися повністю, але сподіваюсь у мене все вийде, цей лист допоміг.
Щоб мати свободу, треба мати ще інші цінності, треба розуміти себе, добре знати, хто ти для себе є, що таке особисте щастя і як тобі до нього дійти. Маючи відповідь на ці питання найважливіше залишається йти. Сьогодні тут, на Донеччині, я на заваді, тут є і роблю те, що хочу.
Насправді більше нічого не має значення, тому цей лист додається так просто – у цей момент, як і в той коли це станеться, мені не шкода померти, тому що нарешті живу те життя, яке хотіло б. Не лукавитиму, щоб відчувати цю неодмінну, істину волю доведеться пройти ще не один сеанс терапії, страхів та сліз.
Сьогодні все позаду, моє життя закінчилося і мені важливо було пройти його гідно: бути чесною, доброю, люблячою людиною.
Сьогодні ми працюємо для героїв і це хороша можливість підтвердити свої цінності – бути справді тією людиною. Дякую кожному, хто любив і підтримував мене. Не нудьгуйте за мною, життя дуже коротке, якщо воно триває після смерті, то побачимося.
Брате, не засмучуйся, ще на твої перестала за тебе переживати. Сьогодні в тебе була перша екскурсія княжим Львовом, пишаюся тобою. Ким би ти не вирішив бути сьогодні, довіряй собі, чуй себе, люби себе, живи собі своє щасливе життя. Якщо я матиму можливість підтримувати тебе з неба. Але це неважливо, поки я жива, ми любили один одного, були прекрасним братом і сестрою, це були добрі часи, нехай ці спогади зігрівають тебе, мотивують, але в жодному разі не засмучують.
Щоб мати силу бути вільною людиною, треба бути сміливою. Бо тільки сміливі мають щастя і краще померти ті, хто біжить, ніж жити гнія. Будьте гідні подвигів наших героїв, не сумуйте, будьте сміливими!
Цілую, ваша
08.04.23 Донеччина»
Фото: Ірина “Чека” Лук.
