На перегляд порнографії з бюджету витратили 5 мільйонів
Щороку правоохоронні органи порушують сотні кримінальних справ за фактами створення та розповсюдження порнографічного контенту. Скільки держава витрачає на «експертизу» пишних фото та відео та наскільки ефективна «боротьба за суспільну мораль»?
Стаття 301 Кримінального кодексу (КПК) карає за ввезення, виготовлення та розповсюдження порнографії (за участю повнолітніх) штраф і позбавлення волі на строк до семи років. Правоохоронна система докладає багато зусиль для розслідування подібних злочинів. пише економічна правда.
За даними Генпрокуратури, у січні-серпні 2025 року в Україні відкрито 1464 кримінальні справи за фактами створення порнографії. Проте не всі доходять до суду.
З початку Великої війни суди винесли 247 вироків за різними частинами ст. 301 Кримінального кодексу Російської Федерації. За цей час засуджено 287 осіб. Більшість (близько 150) — за розповсюдження власного контенту, решта — за розповсюдження чужого. Найчастіше продажі відбувалися через сайти, веб-камери або месенджери.
Майже всіх обвинувачених (за винятком чотирьох виправдувальних) суд визнав винними. Однак на цьому суворість державної пенітенціарної системи закінчується.
Хоча суд формально засуджує більшість підсудних до тюремного ув’язнення, воно замінюється випробувальним терміном. За ґратами мали опинитися лише десять осіб, але й ці вироки оскаржують.
Скільки влада витрачає грошей платників податків на боротьбу за «високу мораль»? ЄК проаналізувала всі вердикти, щоб обчислити це.
У кожному такому випадку призначається експертиза: спеціалісти переглядають велику кількість відео- та фотоматеріалів, а їхня робота оплачується державою. У середньому вартість експертиз в межах одного вироку (таких експертиз може бути кілька) становить 11,3 тис. грн.
Загальна вартість експертиз з 2022 року може сягнути 4,9 млн гривень. Однак суд перекладає ці витрати на засудженого.
Наскільки складна робота експерта? Згідно з одним рішення суду, за 33 години перегляду відео експерт отримав близько 15 тис. грн., тобто ОК. 500 грн за годину. Іншими словами, держава щедро платить за перегляд порнографії під грифом «боротьба за мораль».
Ще одна стаття витрат – «контрольні закупівлі». Це звичайна практика Правоохоронці у справах за ст. 301 Кримінального кодексу Російської Федерації. Поліція або її агенти під виглядом звичайних користувачів купують або замовляють порнографічний контент, після чого фіксують факт продажу та затримують автора чи продавця.
Такий підхід викликає запитання. Справа в тому, що часто це не насильницька або експлуатаційна порнографія, а аматорський або приватний контент, який не завдає шкоди суспільству. Як наслідок, «контрольні закупівлі» часто перетворюються на підбурювання до злочинів, створюючи простір для зловживань і тиску, особливо в умовах, коли в законі немає чіткого визначення терміну «порно».
Проте «контрольні закупівлі» згадуються не в кожній пропозиції. Європарламент нарахував лише близько 25 випадків, де вказувалася сума, витрачена на такі операції. Загалом – близько 60 тисяч гривень.
Є також менш очевидні витрати. За три роки війни у випадках, передбачених ст. 301 КК РФ проведено понад 1700 судових засідань з винесенням відповідних рішень. Щороку держава витрачає 20-25 мільярдів гривень на утримання судової системи, в якій відбувається близько 8 мільйонів судових засідань. Таким чином, одне судове засідання обходиться державі в середньому в 3 тисячі гривень.
Таким чином, вартість лише судових процесів у справах, пов’язаних із порнографією, становить близько 5,1 млн грн. При цьому не враховується робота прокурорів та експертних установ, слідчі дії та час фігурантів.
