Літій без рожевих окулярів
Ілон Маск назвав літій новою нафтою. Прихильники конспірологічних теорій навіть стверджували, що Росія напала на Україну для того, щоб захопити унікальні українські літієві родовища. Однак літій – не місячний камінь. Насправді поклади цього рідкісноземельного металу досить поширені у світі. Тому значення має стільки наявність запасів, скільки низку інших чинників – їх якість, вивченість, легкість видобутку тощо. І тут Україні ще далеко до світових літієвих лідерів. Хоча потенціал, безперечно, є. Жаль, що не вдалося розкрити його до початку повномасштабної війни. А тепер це буде набагато складніше.
Юань диктує правила
Як і на багатьох сировинних ринках, попит та ціни на літій зараз формує Китай. Недарма ж індикативні ціни на карбонат літію (ключовий компонент у виробництві батарей для електрокарів) визначаються в юанях. І, власне, наприкінці 2022 року вони досягли свого історичного максимуму, впритул наблизившись до позначки 600 тис. юанів за тонну. Варто згадати, що на початку 2021 р. за тонну цієї сировини давали лише 50 тис. юанів. Стрімке зростання цін спричинила потужна субсидійна політика китайського уряду щодо виробників акумуляторів. Це відразу позначилося як на обсягах виробництва літієвих батарей, так і продажах електромобілів.
За підрахунками Міжнародної енергетичної агенції, минулого року в Китаї було зареєстровано близько 6 млн нових електромобілів, що на 83% більше, ніж 2021-го. Для порівняння: у США в цей же період з'явилося трохи більше 750 тис. нових електрокарів (+57% до показника попереднього року). Зрозуміло, хто перехопив першу скрипку у галузі переведення автотранспорту на електрику.
Але на початку 2023 р. у цієї медалі виявився і зворотний бік. Як тільки влада Китаю згорнула свою субсидіарну програму, ціни на карбонат літію впали. У квітні вони були вже втричі нижчими, ніж у січні. Щоправда, надалі розпочали поступове відновлення і в червні вже перевищили 300 тис. юанів за тонну. Навряд чи цього року ми дочекаємося повернення до пікових значень, але плавний висхідний тренд, за оцінками експертів, триватиме до кінця року, а швидше за все, і кілька наступних років. Наприклад, у нещодавньому звіті Головного економічного управління Австралії прогнозується, що глобальний попит на літій у 2023 р. досягне 989 тис. т вуглецевого еквівалента (LCE – Lithium Carbonate Equivalent), тоді як виробництво очікується на рівні 964 тис. т LCE. Австралія є найбільшим постачальником літію на світовий ринок. І урядові економісти цієї крани очікують, що дефіцит пропозиції літію триватиме до 2027 р., коли виробництво нарешті перевищить попит. Отже, і ціни на цей метал з високою ймовірністю зростатимуть.
З іншого боку, вже відкриті запаси літієвої сировини здатні лишком перекрити потреби виробників акумуляторів для електрокарів – і нинішні, і перспективні. Тобто йдеться не про дефіцит виявлених покладів, а про брак освоєних. Зокрема, та сама Австралія, яка продає майже 50% всього карбонату літію у світі, має далеко не найбільші запаси. За оцінками Геологічної служби США, сумарні поклади літію в Австралії становлять 7,3 млн т, у Китаї – ми 5,1 млн т, тоді як основна частина цього металу зосереджена в надрах так званого літієвого трикутника в Південній Америці. До нього входять Болівія з приблизними запасами в 21 млн т, Аргентина з 19 млн т і Чилі з 10 млн т. Більшість із цих багатств ще чекають на своє освоєння. І одна з проблем літієвого видобутку в Україні полягає в тому, що за гроші інвесторів і за нішу на глобальному ринку йому доведеться конкурувати з цими латиноамериканськими державами.
За деякими параметрами ми все ж таки поступаємося. Наприклад, якщо йдеться про Полохівське родовище в Кіровоградській обл., яке найбільш вивчене в Україні, то в тутешніх рудах вміст літію досягає в середньому 1,2%.2O. Це нормальний показник за світовими мірками. Але в чилійських родовищах він зазвичай вищий. Буває, що й удвічі. Крім того, у «літієвому трикутнику» метал традиційно витягують методом вилуговування із соляних озер. Місцеві екологи вважають такий метод згубним для навколишнього середовища, але водночас він дешевший, ніж кар'єрний або шахтний видобуток, який застосовується в інших регіонах і має застосовуватися в Україні.
Крім економічних, слід враховувати й певні геополітичні моменти, що впливають цей ринок. Зокрема, останніми роками торгові відносини між Китаєм та Австралією значно погіршилися. Тому в Пекіні вважають за краще бути щонайменше залежними від австралійського літієвого імпорту. Так само побоювання Китаю викликає і надто великий вплив США у тих же Чилі та Аргентині. Тому в останні роки китайці активно інвестують у менш потужні, але лояльніші літієві проекти в Африці. У цьому контексті, зокрема, можна згадати участь китайського капіталу у розробці родовищ у Зімбабве спільно з Premier African Minerals, Малі (з Kodal Minerals) або Демократичної Республіці Конго (з АVZ Minerals). І це ще не весь перелік.
Україна на низькому старті
У 2021 році одна з китайських компаній – Shenzhen Chengxin Lithium Group – зверталася до Держгеонадру України про можливість розробки в Україні розподілу продукції значної частини українських площ, що містять літію. Йдеться про ділянки Надія та Добра та Шевченківське родовище. Але далі звернення не посунулося. Крім того, на два останні блоки вже кілька років поспіль претендують і компанії Михайла Жернова, близького до бізнес-оточення попереднього президента України Петра Порошенка, відомого також як власник страхової компанії «Країна».
Ще у 2018 р., контрольоване Жерновим ТОВ «Петро-Консалтинг» отримало спецдозволи на пошук та видобуток літію на ділянці Добра та Шевченківському родовищі. Однак, це було зроблено без проведення конкурсу. Тож згодом ці рішення Держгеонадр було оскаржено у судах. І судові перипетії продовжуються досі. За цей час “Петро-Консалтинг” змінило назву на “Європейський Літій Україна” та залучили до партнерів австралійську компанію European Lithium. У недавньому інтерв'ю українському Forbes Тоні Сейдж, СЕО European Lithium заявив, що готовий інвестувати 1 млрд дол. в український літієвий проект. Але не варто надто серйозно ставитися до цієї цифри – вона швидше для привернення уваги. У суму, зокрема, входить побудова заводу з виробництва гідроксиду літію, з чого виготовляють літієво-іонні батареї. Але це питання дуже далекої перспективи. Інвестор навіть не має повної впевненості, що літій з ділянки Добра годиться на таку переробку. Тому більш менш реально говорити зараз про 15-20 млн дол. інвестицій на бурові роботи, щоб підтвердити запаси. І то лише в тому випадку, якщо український партнер австралійців відстоює свої права на Добру.
Приблизно за 70 км від ділянки Добра знаходиться Полохівське родовище, спецдозволом на яке володіє компанія «Укрлітійвидобуток» родини Табалових. Наразі основним бенефіціаром тут відзначений Сергій Табалов. Його батько був депутатом Верховної Ради, а дядько – першим заступником мера тоді ще Кіровограда (тепер – Кропивницького). Зараз у сім'ї кілька різних бізнесів, і один із них – літієвий.
За твердженням керівника «Укрлітійвидобутку» Дениса Альошина, видобуток на Полохівському родовищі може розпочатися у 2027 р. На той час планується побудувати шахту та збагачувальну фабрику, оскільки місцевий літій знаходиться у складі пегматитової руди. «Укрлітійвидобуток» вже провів оцінку запасів Полохівського родовища за міжнародними стандартами JORC: результат непоганий – 75 млн т руди. Але надалі цю руду ще доведеться перетворити на потрібний для переробки в літій концентрат, чим і займатиметься фабрика. Відповідно вартість інвестицій у проект оцінюється орієнтовно в 300 млн дол. Зараз «Укрлітійвидобуток» займається пошуком додаткового фінансування ззовні. Після 24.02.22 зробити це буде складніше. Хоча вчені з Національного інституту стратегічних досліджень наводять і серію аргументів на користь того, що привабливість українських літієвих ресурсів є достатньо високою для іноземних споживачів навіть в умовах воєнного стану в Україні.
Зокрема, за їхніми розрахунками, українські поклади літію становлять приблизно третину загальноєвропейських. Щоправда, два із чотирьох розвіданих родовищ перебувають у зоні бойових дій (Крута Балка, Запорізька обл.) або на окупованій території (Шевченківське, Донецька обл.). Але навіть за таких обставин ресурсна база двох інших є потужною. При цьому імпортозалежність держав ЄС за концентратом літію становить майже 90%, а щодо рафінованих сполук – 100%. До повномасштабної українсько-російської війни 20% оксиду літію до Євросоюзу завозили з РФ. Але зараз їй самій не вистачає цього товару. На руку Україні грає і те, що на території європейських держав планується будівництво ще кількох заводів із виробництва батарей для електрокарів. А існуючі потужності значною мірою зосереджені у Польщі та Угорщині – логістично наближених до України державах.
Ярослав Ярош
