День визволення України від нацистів.

Цього дня, 76 років тому, звільнили Україну від нацистів. Останнім городом, який окупанти звільнили, був Хуст.

Офіційно Днем визволення вважається – 28 жовтня 1944, але історики відзначають, що дата умовна. 24 канал.

За словами співробітниці Національного музею історії України у другій світовій війні, Наталії Гамарник, ця дата – день визволення центру Закарпаття, а далі точилися бої. Про них свідчать похорони на українців, які загинули в 1 та 2 декаді листопада.

Тобто, на сучасних кордонах ще не відбувалися бойові дії, хоча юридично ця територія була чехословацькою під окупацією Угорщини.

За 40 місяців війни Україна втратила від 8 до 10 мільйонів людей. Найбільше загиблих було серед мирного населення. Нацисти спалили понад 700 українських міст та селищ та понад 28 тисяч сіл. З них близько 500 разом із людьми. Ще 2 млн 400 тисяч українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. Було підірвано сотні компаній, у вогні загинули бібліотеки, музеї та колекції.

Після війни понад 500 тисяч цінних речей та документів було повернуто. Сотні тисяч ще чекають на повернення, зокрема з Росії.

Репресії радянської влади

Вигнавши ворога, українці були у нестямі від щастя. Але, як зауважила Наталя Гамарник, для тих, хто був в окупації, радянська влада вже розробила каральних заходів.

Сім’я Шулежко одразу відчула ці переслідування на собі.

Олександра Шулежка / Фото з архіву

У роки війни Олександра Шулежка врятували 102 дитини, зазначає Український інститут національної пам’яті. Із них – 25 дітей були євреями. Вона змогла організувати притулок для дітей-безхатченків у Черкасах. Але для створення дитбудинку вона просила допомоги у німців. Саме через це родину Шулежків почала переслідувати радянська влада.

У 1994 році Олександра Шулежко померла, а через рік їй присвоїли почесне звання “Праведник народів світу”.

Після війни депортацію відчуло польське населення Західної України, повідомляє Український інститут національної пам’яті. Крім того, радянська влада депортувала і сім’ї осіб, яких підозрювали у допомозі українському підпіллю та УПА.

Кримські татари також зазнали переслідувань з боку СРСР. Відразу після звільнення півострова їх депортували до віддалених регіонів Союзу. Мовляв, через те, що співпрацювали з німцями.

У цьому звинувачували всіх, хто зміг вижити на окупованій території, або повернувся з німецької неволі. Усіх прирівнювали до зрадників. Із родичами зниклих безвісти теж не церемонилися. Немає похорону – немає допомоги від держави.

Отже, ті, хто вижив у тій страшній війні, намагалися приховати, що були на окупованій території. Вільно говорити про це вдалося лише після розвалу Союзу.

Дивіться відео: спогади очевидців 2018 року