Безсмертний: Годі вже! Що потрібно знати про новий мирний план для Донбасу

Це не план, це à la план. Ще можна це назвати – роздуми вголос

Я розцінюю нинішню ситуацію з черговим мирним планом щодо Донбасу як рефлексію української сторони про те, що вже місяць крутиться у ЗМІ — так звані ініціативи Донецька, Луганська та Кремля. Пам’ятайте – відстрочка 35 років або 40, вільна економічна зона (ВЕЗ) і таке інше. Ця рефлексія підірвала ситуацію змісту і тому починають вимовляти різні тези. Ну, зокрема, вибори тоді, вільна економічна зона як зміст.

Стверджую, що в умовах, коли політичне керівництво держави не може відповісти на запитання, що воно хоче чи хтось прийдеш, то очевидно, що виписати такий документ неможливо. Озвучене свідчить про:

А) роботу над чимось;

Б) малоймовірність, що в результаті щось вийде.

Додайте до сказаного ще й реакцію Росії, яка не знає, що, але вже проти. Тож це тема для внутрішньої української дискусії, а не зовнішньої. Звідси питання до тих, хто зробив це інформаційне вкидання: а воно вам треба?

Ми не маємо традиції, як зробити так, щоб усе це всередині країни не вибухало. Пункти зазначені вище та інші, які обговорюються, вони як міни, і, по суті, кожна така інформація про черговий план створює чергове мінне поле внутрішньої ситуації. Раціонально сказати в результаті: ну воно вам потрібне це в нинішній ситуації?! Після місцевих виборів, після конфлікту з Конституційним трибуналом ще одна міна, по суті розділена на масу гранат, які будуть вибухати.

Це не план, це à la план. Ще можна це назвати – роздуми вголос, думки щодо основ тощо. Давайте позитивно думати. Тому що вибори у березні – це видається смішним. Вільна економічна зона – це так, як сказати, що уряд України вже завтра запровадить ВЕЗ на Мадагаскарі.

Я зараз під враженням підписання угоди про припинення вогню між Вірменією та Азербайджаном з Росією як посередник. І під враженням від слів Ільхама Алієва до Пашинян.

Якщо ви перегляньте всі документи Нормандської четвірки, там ніде не зустрічається таке поняття, як план, а є дорожня карта. Причому від «дорожньої карти роботи політичної підгрупи» до «дорожньої карти імплементації мінських домовленостей». Зараз нам кажуть “на виконання рішення Паризького саміту нормандського формату ми пропонуємо план”.

План та дорожня карта – ідеологічно несумісні. Що таке дорожня мапа в європейській культурі документообігу? Це оскільки ви їдете від Києва в Житомир і перший пункт, умовно, який ви зустрічаєте – Стоянка, потім ви обов’язково проїдете Макарів і так далі. Ось що таке дорожня мапа. А що таке план? Це накидані заходи, з яких можна виконати 29, а 28 — ні. Тому коли ведуть переговори щодо Донбасу, лише українська сторона використовує поняття «дорожня карта», таке враження, що там хтось за нитку смикає і росіянам там голка коле — вони аж підстрибують. Вони відразу починають говорити про план заходів, про план заходів на виконання плану заходів розуміють чудово, що атакуючи ідею дорожньої карти моментально збивають ситуацію. Отож, коли мені кажуть: український уряд на підставі рішень нормандського формату, запропонував план, все — мені достатньо. Далі ви можете не розповідати, що в цьому плані. Розумію чудово, що на черговому засіданні ТКГ росіяни наших уже «посунули» та сказали «ні, хлопці, жодної дорожньої карти». Тому що дорожня карта – це безпека, визволення військовополонених тощо, за логікою подій, а потім уже – вибори.

А коли сказали “план”, тоді карету поставили попереду коней. Все нікуди не ліпиться, відбувається імітація процесу, причому у часто це ще й внутрішнього споживання.

Але тут треба розуміти: ми маємо справу із Кремлем. Ось куди не глянь – скрізь чорт. “Не дорожня картка”, а “план”. Нехай ви напишете всі норми ОБСЄ, ви напишете, що воно біле, а він сидітиме у вас і розповідатиме, що воно чорне. І так у кожної деталі буде чорт. І як тільки ви допустили перший прорахунок, сказали, ну яка там різниця – хай не буде дорожня карта, а план – все, ви вже потрапили назавжди.

Висновок із ситуації. Якщо сьогодні ні президент, ні уряд, ні парламент не декларують, що вони хочуть, то як можна визначити тактику. Потрібно визначити, що вони хочуть, а ще краще, щоб це пройшло через вибори, тільки без популізму, без «світ на всій планеті Земля».

Я чітко переконаний, що зараз має прозвучати – «вистачить уже!» Проблему можна вирішити лише за допомогою армії. Бо у війнах перемагають армії. Сьогодні це зробити неможливо (див. Нагірний Карабах). Але ж є люди. Тому має бути програма відселення людей (лояльних до українського уряду). І ось такі пункти написали, і як тільки це зробили, тоді електроенергію, газ, воду перерізали та поставили крапку. Тоді зрозуміло, що ми дбаємо про людей, відселяємо, забезпечуємо їх житлом, роботою, і ми:

а) не годуємо себе ворога;

B) не мучимо себе.

Тому що хочу нагадати, що з 1949 і до 1970 року Радянський Союз все пропонував об’єднання Східної та Західної Німеччини. Що західні німці говорили так: чи це буде на наших умовах, чи цього ніколи не буде.

Тому переконувати мене в тому, що Донбас Росії не потрібний… Потрібен чи ні, це зарано. І вона або лікується, і тоді ми готові її лікувати лише нашими інструментами та способами, або ми продовжуємо дурити людей. Те, що зараз говориться в ефірі президентом, урядом, величезною кількістю депутатів, — усе це можна було говорити три перші роки. Далі це називається словоблуддям, популізмом та брехнею. Тому слід припинити ці розмови про мирні проекти, програми реінтеграції. Весь цей час із перебігом 5-річного етапу завершення. Тому нічого гангрену далі розвивати.

Я цю думку намагався донести до нового президента ще із серпня минулого року. Цей період мрії про реінтеграцію завершено. Тому треба чітко сказати: це можливо на наших умовах, бо це наша територія, наші громадяни. Сльози щодо людей? Будь ласка, ми готові прийняти всіх, хто є лояльним до українського уряду. Під ці проекти програми можна писати. І кінець.

За матеріалами: НВ