Звірства в Білорусі не припиняються: чому Україна мовчить?

16-річного Тимура затримали в Мінську під час активної фази протестів. Після арешту його катували: ставили на коліна, впихали кийком у горло, били головою об бетон, били кийком по обличчю. Стан Тимура після тортур був критичним – черепно-мозкова травма, розщеплення піднебіння, зламана щелепа. Лікарі були змушені ввести його в стан штучної коми. Мати не витримала цього жаху і померла, залишивши Тимура та ще 8 дітей сиротами. Хлопець вижив, але потребує лікування, яке він не може отримати в Білорусі.

Ні, це не фільм жахів, це одна з тисяч історій білоруських активістів. Зараз протестів менше, але на це є три причини:

– на вулиці холодно;

– від протестів у центрі люди перейшли до локальних акцій, наприклад, у дворах будинків;

– багато активістів виїхало до Литви та Польщі.

В Україну приїжджає набагато менше людей, хоча – на відміну від Польщі та Литви – білорусам для в’їзду в Україну не потрібна віза і не виникає мовних проблем. Але є проблема в тому, наскільки українська держава готова їх підтримувати. І тут, на жаль, ситуація невтішна.

Відбулася продуктивна розмова з представниками Free Belarus Center з питань забезпечення прав білоруських громадян в Україні. Які заходи вживає український уряд Дениса Шмигаля? Наприкінці грудня уряд змінює умови перебування громадян Білорусі в Україні з 90 днів протягом шести місяців на… 180 днів. Це начебто прогрес, але він оманливий, тому що ми говоримо про 180 днів – за 12 місяців, а не за 6 місяців.

Що ж, давайте вважати це кроком назустріч громадянам Білорусі, які тікають від нелюдського режиму Лукашенка. Але цей крок незначний. Громадяни Білорусі, які приїжджають в Україну, досі не можуть знайти роботу. Згідно з українським законодавством, роботодавець повинен забезпечити людині офіційну заробітну плату – не менше 61 тис. гривень на місяць. Чи буде така людина конкурентоспроможною?

Цю норму скасували лише для однієї галузі – для IT! Ітішники можуть мати мінімальну зарплату, а всі інші – будь ласка, працюйте, якщо ваш роботодавець може офіційно платити вам 61 000 гривень на місяць. Чи може лікар, який приїхав з Білорусі, знайти роботу з такою зарплатою? І такі люди є! І навіть якщо не з гуманітарних, то навіть із суто прагматичних міркувань такі люди потрібні Україні. Але така людина не зможе влаштуватися на роботу.

Українська держава продовжує сидіти на двох стільцях і не займає жодної позиції щодо подій у Білорусі. Крім питання працевлаштування, треба торкнутися питання санкцій і запровадити їх не лише проти чиновників, а й проти бізнесу, особливо енергетичних компаній. Про це просять білоруські активісти.

Звірства в Білорусі тривають. Ми не повинні забувати про це і втрачати увагу. Так, в Україні багато власних проблем. Але вирішити їх ми зможемо лише тоді, коли визначимося зі своїми цінностями і почнемо їх пропагувати та підтримувати хоча б у регіоні.

Я дуже вдячний представникам білоруської діаспори тут, у Києві, і буду й надалі робити все від мене залежне, щоб хоч трохи полегшити життя тим, хто бореться за ідеали свободи – як в Україні, так і в Білорусі.

За матеріалами: 24tv.ua