“З громадою Черкас міська влада завжди знаходить конструктивний діалог…” – Анатолій Бондаренко

Нещодавно виповнилося 10 років, як міським головою Черкас було обрано Анатолія Бондаренка. Нагадаємо, що і на минулих місцевих виборах, що відбулися 2020 року, він знову переміг своїх конкурентів.

Про стосунки з громадськими активістами, про «війнушки» у соцмережах та про резонансні злочини останніх років йдеться в інтерв’ю Анатолія Бондаренка нашому виданню.

– Можна зазначити, що періодично відбувалися загострення стосунків міської влади з частиною активної громадськості. За 10 років все важко згадати, проте останнього: періодично раптово виникали і так само раптово згасали невдоволення через розподіл міського бюджету (ті самі акції «Гроші на ЗСУ»), забудови Лісової просіки, Замкового узвозу, Рів’єри. Чи завжди у таких питаннях можна знаходити компроміс насамперед вигідний місту?

– З громадою міська влада завжди знаходить конструктивний діалог. Більшість мешканців міста довірили нам на виборах управління містом і ми виконуємо делеговані нам громадою повноваження. А щодо частини активної громадськості, тобто люди, які просто природно не сприймають Анатолія Бондаренка як людину. Бо вони в опозиції. І це нормально. Кожен міський голова має мати опозицію, адже ми живемо в демократичному суспільстві. Після війни будуть наступні вибори, можливо, когось із цих людей оберуть, і ми побачимо, наскільки якісно вони виконуватимуть свої повноваження, покажуть нам, як треба працювати. Чи не теоретично, а на практиці. Міська рада завжди намагається виходити з таких конфліктних ситуацій так, щоб виграла насамперед громада. Як і в не конфліктних ситуаціях, діє виключно на користь громади. Проблема в тому, що частина цих критиків просто не хочуть нікого чути, окрім себе. Серед них є і так звані «ображені», які свого часу були звільнені з міської ради через корупційні скандали, які в попередніх каденціях розповідали нам тут, як треба «правильно» ділити бюджет, аби лише 50 % розподілялося за пропозиціями громади, а решта 50 % – за їхніми пропозиціями. Ми проходили багато за ці 10 років: і зазнали автомобілів і будинків депутатів, і вбивств депутатів. І зрозуміло, що інтереси суспільства для замовників цих злочинів грали ключову роль.

– До речі, а що із цими резонансними злочинами? Що відповідають правоохоронці?

– Злочинців досі не покарано. На жаль, правоохоронці не спрацювали належним чином. У нас нормальні робочі відносини з усіма керівниками правоохоронних органів, проте питання, які ставить громада, часто залишаються без відповіді. Жителі міста Черкаси не побачили ані вбивць депутата Михайла Бінусова, ані замовників на лаві підсудних. Також з іншими резонансними злочинами та вбивствами. І це дуже погано. Хіба не можна було знайти винних у підпалі автомобіля депутата Геннадія Шевченка, що нещодавно сталося? Де боротьба із поширенням наркотиків у навчальних закладів? Зі злочинністю на вулицях? Потрібно більше превентивних заходів, бо це стосується наших дітей. Ми, зі свого боку, допомагаємо, в тому числі й матеріально, реалізували програму «Безпечне місто», коли було встановлено близько 500 камер відеоспостереження. Саме тому ми сьогодні думаємо про можливість перетворити нашу муніципальну інспекцію на муніципальну варту, своєрідну місцеву поліцію, з відповідними можливостями, бо навіть з тими, хто навколишніх сіл привозить і викидає будівельне сміття на полігоні у центрі Черкас чи на контейнерні майданчики. Взагалі сміття – це тема окремої розмови на кілька годин, тому що зараз ми думаємо над тим, як організувати майданчики, щоб туди люди могли безкоштовно привезти та розсортувати там великогабаритне сміття, і в процесі переговорів щодо двох проектів сміттєпереробки, у тому числі і на базі одного з котелень «Черкаситепло». Але повертаючись до теми правоохоронців, ми не бачимо реакції правоохоронних органів на ситуацію, коли Росскополянська громада в охоронній зоні цвинтаря, поряд із могилами наших Героїв, дає дозвіл будувати СТО та павільйон із продажу сільськогосподарських запчастин. Або де реакція правоохоронців, коли навпроти Пожежної академії було розкрадено земельні ділянки Геронімівської сільської ради, а потім продано приватним підприємцям, які зрозуміло, що хочуть там, то й будують. Нуль цілих нуль десятих реакції правоохоронців. Адже це не таємниця, що навколо Черкас земельні ділянки були розкрадені та продані за десятки тисяч доларів. Або територія Черкаського аеропорту лише на 70% знаходиться у межах міста Черкаси, а 30% знаходиться чомусь у межах Російсько-полянської громади. Як це могло статися, ні кого не цікавить? Чи два гектари берега Дніпра в рекреаційній зоні біля Долини троянд як опинилися в межах Червонослобідської територіальної громади? Тому що ділки з районних земельних ресурсів та Черкаської РДА такого колись накрутили, хоча ще за генеральним планом 2011 року всі ці землі і навіть острови Дніпра належали Черкасам. Де реакція правоохоронців? На жаль, ті люди, які проводили цю адміністративну реформу, – це була не просто помилка нашої країни, це були злочинці. І сама реформа була помилковою. Тому що за нормальною реформою громади мають об’єднуватись навколо великих та заможних, у цьому випадку приміські громади мають об’єднуватись із Черкасами. Бо хутори об’єдналися, і в них коштів навіть на своє існування немає, як, наприклад, у Свидівки величезні проблеми. І тепер ми маємо доводити в судах те, що Черкаська районна рада не погоджувала межі сільських рад із Черкаською міською радою, і не мала права їх самовільно встановлювати. На жаль, у судах. Хоча ми хотіли б мати із цими громадами добросусідські відносини. І я особисто їздив на сходи навколишніх сіл і переконував, що з Черкасами їхні громади будуть у вигіднішому становищі. Але там чомусь послухали тих, хто голосніше кричав, бо об’єднання із містом шкодило його власним інтересам. Та й зараз у деяких громадах штучно нагнітається ворожнеча, що навіть збираються тисячі підписів та вирушають Президенту, ніби Черкаси ці громади утискують. Мовляв, ми заважаємо їм розвиватись. Почитайте, що в соцмережах пишуть із цього приводу деякі діячі, ви «прозрієте» (посміхається, – ред.).

– Окрема тема – соцмережі. За останні роки суспільство так накручено, нетерпимо і агресивно у спілкуванні, що не хочеться себе навіть уявляти на місці якоїсь публічної особи, яка стає мішенню для цькування з будь-якого, навіть позитивного приводу. Як вам вдається витримувати ці негативні емоційні цунамі? Що б ви порадили, так би мовити, політичним новачкам? Які зауваження зробили б користувачам?

– Так більшість критики виливаються від закритих профілів у соцмережах. Це просто боти, найняті однією «опозиційною» айтішною компанією, схоже. Або людьми з інших регіонів України чи навіть з-за кордону. Коли пишуть, що замість тролейбусів краще було б ППО купити, стає просто смішно. Бо всі свідомі розуміють, що міська рада обласного центру не може купити ППО, навіть якби мала на це гроші. Держава поклала на нас повноваження займатися виключно соціально-економічним розвитком, щоб місто працювало та допомагало фронту. Цим ми й займаємось. По-перше, я вважаю, що в соцмережах має бути чітка ідентифікація особистості, тому в багатьох країнах заборонено телеграми, де цілі канали новин анонімні. Це і безпека країни, і профілактика злочинності, будь-яких шахрайських схем, торгівлі наркотиками. По-друге, часто люди, які обливають інших брудом у соцмережах, у реальному житті реалізуватися не можуть, тому й живуть у своєму віртуальному світі. Особливо мені «подобаються» поради, скажімо «Воювати до кінця, до останнього українця» від тих, хто живе в Німеччині чи Польщі. По-третє, потрібно дбати про своє ментальне здоров’я насамперед, тому не реагувати на всі ці повідомлення. Менше проводити час у соціальних мережах, а більше займатися реальними справами. Я переконаний, що більшість жителів Черкас мислять позитивно і реально оцінюють роботу нашої команди. Бо насправді сім’ї багатьох посадових осіб у цей час, які відповідально ставляться до своїх обов’язків, – це глибоко нещасні сім’ї. Бо вони не можуть проводити з сім’єю стільки часу, скільки б хотіли, не бачать, як швидко виростають їхні діти. І відповідальність на них якась: за їхні підприємства, за колективи. Поставте себе на місце директора школи або завідувача дитячого садка під час повітряної тривоги. Чи всі діти в укритті, чи все буде добре? А ще коли у тих-таки телеграм-каналах, як нещодавно було, прочитає: «20 ракет у напрямку Черкас»! Це жахливий тиск. Знаєте, один мій товариш на одній зустрічі сказав тост: Щоб ми так жили, як про нас люди думають (сміється, ред.). Це точно, бо насправді ми такі ж люди, як і всі: живемо у Черкасах, наші діти ходять до тих самих шкіл, нам так само вимикають світло.

Повний текст інтерв’ю читайте: “Ми стали старшими і мудрішими, але не змінили курс”, – Анатолій Бондаренко про свою “десятирічку” на посаді