ЄВРО-3 пропонують ще пожити
Міненерговугілля підготувало проект постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива», якою пропонує узаконити продаж низькоякісного пального стандарту «Євро-3» до 31 грудня 2015 року.
Насамперед нагадаємо, що ще в серпні 2006 року Віктор Янукович, який тоді очолював уряд, підписав з представниками нафтових компаній меморандум, який передбачав таке: з 1 січня 2008 року Україна переходить на використання пального стандарту не нижче «Євро-3», а з 1 січня 2010 р. . – на «Євро-4». і в грудні 2009 року уряд заборонив продаж низькоякісних бензинів та дизпалива. Проте у березні того ж року Львівський окружний адмінсуд за позовом Надвірнянського НПЗ рішення Кабінету Міністрів скасував.
У липні минулого року в Україні почали діяти стандарти «Євро-4» та «Євро-5» та одночасно до 1 липня ц. р. було дозволено продавати на АЕС та використовувати для виробничих потреб паливо стандартів «Євро-2» та «Євро-3». Але тепер Міненерговугілля пропонує дозволити й надалі торгувати на АЗС країни пальним стандартом «Євро-3».
У країнах Євросоюзу їздити на паливному стандарті Євро-3, не кажучи вже про Євро-2, заборонено. В Україні ж за те, щоб заправки продавали високоякісні бензин та дизпаливо, активно воюють автовласники та водії автопарків, промислових підприємств та установ та організацій. Тому що низькопробне пальне насамперед «гробить» двигуни машин, скорочуючи час їхнього життя, а по-друге, змушує витрачати гроші та час на ремонти. До того ж авто «бігають» повільно, а бензину згоряє більше, а це знову ж таки гроші, бо він в Україні недешевий.
Ті ж, хто, так би мовити, не входить до «автолубу», а також депутати місцевих рад та професійні спільноти, насамперед медична, наукова та освітня, проблем стандартів, схоже, взагалі не турбуються. Хоча низькоякісні бензин та дизпаливо, що надають проблем автомобілістам, до того ж торкаються всіх інших, особливо жителів міст, завдаючи шкоди здоров'ю та навколишньому середовищу. Адже якщо в кілограмі пального стандарту «Євро-5» вміст сірки не перевищує 10 міліграмів, а «Євро-4» — 50, то за стандартом «Євро-3» її допустимий вміст у бензині становить 150, а в дизпаливі — 350. міліграмів. Це те, чим всі ми дихаємо, крокуючи вулицями Івано-Франківська або центром Коломиї, Долини або Калуша, де рух транспорту теж досить інтенсивно.
Ми спробували з'ясувати, чим зумовлена власне ініціатива Міненерговугілля в чергове відкласти переведення автотранспорту на безпечніше паливо стандарту «Євро-4». У пояснювальній записці, яку підписав заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України Сергій Чех, це рішення мотивують таким дивним чином: «Необхідність ухвалення проекту постанови обумовлена необхідністю покращення якості моторних, суднових та котельних палив. Затвердження проекту акту сприятиме захисту прав споживачів таких палив, як суб'єктів господарювання, так і окремих громадян, скоротить технічні бар'єри в торгівлі та забезпечить вільне переміщення палива, зверненого на території країн споживачів та виробників таких продуктів, сприятиме покращенню стану навколишнього природного середовища, зокрема через зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря та, відповідно, захисту здоров'я населення».
Як кажуть, без коментарів… Зауважимо лише, що ці та інші аргументи авторів пояснювальної записки, так би мовити, не стикуються з оприлюдненим газетою Коммерсант Україна коментарем члена наглядової ради НАК «Нафтогаз України» Костянтина Бородіна. За його словами, реалізацію “Євро-3” на АЗС продовжили, щоб не закривати Шебелинський газопереробний завод (ГПЗ), на модернізацію якого “Нафтогаз” не має коштів. «Зупинка цього підприємства вкрай небажана, якщо врахувати те, що прибуток, який він отримує, використовується для субсидування населення, що споживає газ за ціною, що не покриває собівартості його добування», — зазначив він.
Але й у коментарі К. Бородіна криються деякі протиріччя. Тому що нафтопродукти, що виробляються на Шебелинському ГПЗ, використовують на бурових станціях і поставляють до держрезерву. і лише незначну їхню частину продають на оптовому ринку. А в поданому міністерством на затвердження уряду «Технічному регламенті» у пункті 1.2 чорним по білому написано, що його вимоги не поширюються на паливо, яке постачається до держрезерву, а також на паливо для бурових та нафтогазовидобувних платформ. Тобто виходить, що «життя» «Євро-3» продовжили на два з половиною роки лише заради того, щоб Шебелинський ГПЗ міг продавати на ринку власне це, невелику кількість бензину та дизпалива стандарту «Євро-3»? Додамо, що ініційоване Міненерговугілля відстрочення залишає відчиненими двері на роздрібний ринок Дрогобицькому НПЗ та Надвірнянському НПЗ, що належать групі «Приват» і власники яких так і не зуміли модернізувати виробництва. Проте важко сказати, чи скористаються цим нафтопереробники Галичини, бо завод у Надвірні, наприклад, уже й так довго простоює. Тому схоже, що найбільше запрацюють на цьому так само немодернізовані російські нафтопереробні заводи та компанії — наші та закордонні, які оптом ввозять із Росії в Україну пальне, яке за нашим західним кордоном уже не продадуть.
Розроблене Міненерговугілля проект постанови Кабінету Міністрів, зауважимо, суперечить офіційній позиції уряду. Нагадаємо, ще раніше прем'єр-міністр України Микола Азаров доручив першому віце-прем'єру Сергію Арбузову та міністру доходів та зборів Олександру Клименку забезпечити належний контроль якості імпортних нафтопродуктів.
Але в цьому, образно кажучи, валіза має ще й подвійне дно. «Навіть низькі стандарти сьогодні не витримуються, на заправках продається очевидна «бодяга», — так прокоментував головне лихо автомобілістів України генеральний директор консалтингової компанії «А-95» Сергій Куюн газеті «Комерсант-Україна». — Замість того, щоб перевіряти АЗС та наводити на них порядок, уряд наказує контролювати імпортерів, створюючи ще один важіль тиску на бізнес».
До речі, під час рейдових перевірок на Прикарпатській АЗС, які рік тому активно проводили співробітники управління Держслужби з боротьби з економічною злочинністю УМВС України в області, показали, що незважаючи на велику кількість заправок і нібито гостру конкуренцію за покупця насправді порушення на них не рідкість . Від простих, коли під виглядом найякіснішого і, відповідно, найдорожчого бензину в баки заливають менш якісний і більш дешевий, і аж до продажу низькосортного та «лівого» пального. За результатами цих перевірок, окремі АЗС були навіть, так би мовити, прикриті. Але проблема полягає в тому, що ця важлива робота в області ведеться практично іноді. Це як повінь — перевірки прокотилися, як хвилі, когось покарали, а далі все лягло і повернулося на круги свої.
Микола ПЕТРИЧУК, “Галичина”
