ЄС задумався про відстрочку із впровадженням СВАМ
глобальна енергетична криза вносить корективи до світової економіки. У світлі космічних цін на енергоресурси країни нетто-імпортери починають замислюватися про справедливість таких ініціатив, як механізм СВАМ. Раніше він сприймався як у принципі допустиме вуглецеве мито ЄС, яке має стимулювати інші країни виробляти продукцію з низьким вуглецевим слідом. Але зараз ситуація змінилася. У світлі зростання витрат на енергоресурси СВАМ починає сприйматися як критично небажаний податок на експорт продукції до Євросоюзу.
Україна, на мою думку, незважаючи на євроінтеграційний курс, має приєднатися до конструктивної критики СВАМ, щоб стимулювати ЄС змінити принцип його роботи та терміни запровадження. А краще і зовсім домогтися відмови від запровадження вуглецевого мита. За прогнозами експертів, найбільше від запровадження СВАМ постраждає українська металургія. За найсприятливішого результату експортні втрати металургів становитимуть 250 млн євро на рік. Враховуючи поточні ціни на метал і зростання цін дозволів на викиди СО2 до 65 євро/т, втрати можуть зрости до 410 млн євро на рік.
Якщо врахувати прогнози зростання цін на дозволи на викиди СО2, а також прогнози зростання цін на газ, то втрати вітчизняної металургії будуть ще більшими. Наприклад, якщо вартість дозволів досягне 100 євро/т, українські виробники металопродукції щорічно втрачатимуть понад 510 млн євро. Чи багато це чи мало? Безумовно, багато, адже продукція металургії становить 25-30% структури національного експорту. Втім, наївно було б вважати, що небезпека запровадження вуглецевого мита походить лише від Євросоюзу. У США вже розпочали обговорення запровадження аналогічного механізму.
ЄС показав усьому світу, що під приводом боротьби за екологію можна досягати своїх протекціоністських цілей. У цьому сенсі СВАМ є системою торговельних обмежень нового рівня, оскільки, за прогнозами експертів, згодом його дія пошириться на всю продукцію, що ввозиться до Євросоюзу. Нам слід задуматися над тим, що умовні «СВАМи» інших країн можуть виявитися набагато жорсткішими щодо України і вони будуть множитися по всьому світу.
На мою думку, Україні не варто покладатися лише на особливі домовленості з ЄС щодо СВАМ. Строки та графіки глобальної декарбонізації можуть бути переглянуті, але вона неминуча. Нашим владі важливо зрозуміти та створити державні механізми акумулювання та розподілу коштів серед підприємств, які проводять екомодернізацію. Йдеться, звичайно ж, про створення Державного фонду декарбонізації. Відповідний законопроект уже зареєстровано у парламенті.
ЄС виділяє індустрії на декарбонізацію у вигляді дотацій, грантів та субсидій на суму 800 млрд євро. Нам також слід визначити форми та обсяги підтримки бізнесу. Зволікання коштуватиме українській економіці не лише фінансові втрати, а й втрати цілих галузей.
Поживемо-побачимо…
Муса Магомедов, народний депутат України
