Які завдання має вирішити новий міністр екології?
Отже, 322 народні депутати відправили міністра екології у відставку. Саме час поговорить про те, що має зробити новий міністр, щоби не повторити помилки старого. Вважаю, що головною помилкою звільненого екс-міністра була відсутність ефективної комунікації з українським бізнесом та експертною спільнотою. Напевно, тому із Мінприроди іноді виходили такі документи, як, наприклад, законопроект №4167 про промислові викиди. Документ із тріском провалився у парламенті та показав повну некомпетентність міністерства з питань екомодернізації промисловості.
Після виступу Президента Зеленського на екологічному саміті у Глазго в українській екологічній політиці змінилося все. Глава держави, по суті, став основним драйвером екологічного порядку денного України. У своєму виступі Зеленський чітко визначив головну мету виконати кліматичні зобов’язання нашої країни, взяті в рамках Паризької угоди щодо клімату. Головне з них – зниження рівня викидів СО2 до 2030 року на 65% рівня 1990 року. Цю мету зафіксовано у Другому національно-визначеному вкладі України в паризьку угоду щодо клімату, яка буде представлена у Глазго.
Після виступу Президента Зеленського стало зрозуміло, що саме декарбонізація економіки має стати основою національного екологічного порядку денного. Звичайно, залишається питання, яке свого часу підняли вітчизняні промисловці – про нереалістичність зниження викидів на 65%. Для досягнення цього показника, за розрахунками експертів, потрібно понад 100 млрд дол, яких немає ні влада, ні бізнес. У НОВ2 зазначено, що кошти нададуть міжнародні донори, але це видається вкрай сумнівним, враховуючи, як довго наша влада отримує черговий транш МВФ чи макрофінансову допомогу ЄС.
Впевнений, що ціль у 65% навряд чи досяжна, поки Україна не створить власних механізмів фінансування декарбонізації. Тому важливим завданням нового міністра екології, як на мене, стане швидший запуск державного фонду декарбонізації. Відповідний законопроект уже зареєстровано у парламенті. Фонд повинен наповнюватися за рахунок частини коштів від сплати еколога та цільовим чином фінансувати проекти з декарбонізації. Третім важливим завданням є ухвалення закону про промислові викиди, який би спирався на європейський досвід та враховував українські економічні реалії. Цей закон необхідний промисловості для впровадження НДТМ.
Перехід екологічної теми під контроль Президента Зеленського – чудовий знак. Важливо правильно використати підвищену увагу глави держави для формування оптимальної дорожньої карти та ухвалення невідкладних рішень, які зможуть за короткий час запустити в Україні повноцінний процес декарбонізації економіки.
Сергій Магера, народний депутат України
