Як змінилася українська військова література після повномасштабного вторгнення

Те, як ми говоримо про війну, завжди є відображенням не лише історичних фактів, а й того, як ми її переживаємо. В українській культурі тема збройного конфлікту існувала задовго до 2022 року, але саме після повномасштабного вторгнення почала змінюватися особливо помітно. Серед великої кількості суспільних трансформацій змінився й тон, зміст, підхід до теми — зокрема й у літературі. Якщо раніше на полицях книжкових крамниць можна було побачити вибіркові видання на цю тему, то в Openbook військова література представлена ширше і глибше — як жанрово, так і тематично.

Голоси тих, хто був там

Однією з найсуттєвіших змін останніх років стала поява книжок, написаних самими учасниками бойових дій. Вони з’являються регулярно, і кожна — по-своєму унікальна. Ці твори — не літературні спроби художнього осмислення війни, не стилізовані драми, а справжні свідчення. Написані від першої особи, на основі щоденників, листів, розмов і пам’яті.

Їхня особливість — у документальності. Вони не прагнуть прикрасити дійсність. Тут немає спроби здаватися сильнішим, морально стійкішим чи сміливішим. Часто це тексти у потоці, з емоційною напругою. Але саме це робить їх цінними. Це досвід, яким поділилися не письменники, а військові, волонтери, медики, фельдшери, сапери, журналісти. Читаючи їх, складно залишатися осторонь. Навіть короткий уривок із фронтового щоденника може більше сказати про війну, ніж десятки новин.

Зміна жанрів і стилістики

Ще кілька років тому війна в українській літературі здебільшого існувала в художньому вимірі. Це були образні твори, часто метафоричні або побудовані на символізмі. Повномасштабна війна зруйнувала дистанцію між реальністю й письмом. І разом із цим змінився жанровий баланс.

На перший план вийшли тексти у форматі:

• репортажної прози;
• документального щоденника;
• фронтових історій;
• рефлексивного нон-фікшн.

Все частіше можна побачити відмову від складних художніх форм. Автори свідомо уникають стилістичних прикрас. Їх мета — не вразити стилем, а передати факт.

Важливо також, що нові книги часто не мають чіткого жанру. Це суміш документального тексту, особистого досвіду, листів, уривків із месенджерів, іноді — поезії. Автори використовують усе, що здатне зберегти пам’ять.

Розширення тематики

Одна з важливих трансформацій — це усвідомлення, що війна відбувається не лише на передовій. Нові книги дедалі частіше зосереджуються на тилі, окупації, евакуації, поверненні, втраті, пораненні, переосмисленні себе після бойового досвіду.

Зʼявляється більше історій цивільних. Вони не менш важливі, бо розкривають війну зсередини — очима тих, хто залишився в місті під обстрілами, пережив окупацію, вивозив дітей, втрачав житло, допомагав армії. Кожна з цих історій — ще один спосіб говорити про війну.

Також зросла кількість текстів про повернення. Це нова для нашої літератури тема: як людина, яка пройшла через бойові дії, живе далі? Як вона адаптується, що втрачає, що відчуває?

Цей тематичний спектр свідчить: війна — не вузький сюжет. Вона охоплює людину повністю, і сучасна українська література почала це показувати з усіх боків.

Практичні книги для тих, хто готується до реальних викликів

У ситуаціях, коли стандартні знання не працюють, виручає саме практичний досвід. І саме на ньому побудовані книги, які обирають військові, волонтери, інструктори та всі, хто готується до надзвичайних умов.

Ці книги навчають:

• як орієнтуватися на місцевості та діяти в умовах обмеженого зв’язку;
• як користуватися дронами для розвідки чи координації;
• як правильно поводитись зі зброєю, включаючи тактику стрільби;
• як діяти в умовах міського бою або в полі;
• як виживати без доступу до цивілізаційних благ.

Серед таких видань — практичні посібники з ведення бою, польові інструкції з тактичної медицини, книжки з основ маскування, роботи в групі, виживання та підготовки до бойових ситуацій.

Сучасна українська військова література — це не просто жанр чи тематика. Це спосіб осмислювати війну, фіксувати досвід, давати простір голосам тих, хто пережив і продовжує переживати бойові дії. Все більше уваги приділяється практичній складовій: з’являються посібники, що навчають, як діяти в екстремальних умовах.

Сьогодні такі книжки — важливе джерело знання, підтримки та збереження досвіду. І багато з них уже доступні, зокрема на https://openbook.in.ua/ne-hudozhnya-literatura/vijskovi-knygy/.