Як Україні вижити у світовій війні за ломом?
Воювати на два фронти завжди погано. Проте українським металургам обирати не доводиться. Після того, як Єврокомісія оголосила про плани обмежити експорт брухту з ЄС до країн, що не входять до ОЕСР, стало ясно, що воювати за лом скоро доведеться не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. Проблема посилюється тим, що поки що не зрозуміло на якому боці грає українська влада, чи захищатиме вона інтереси вітчизняної промисловості.
Наприкінці вересня металурги звернулися до влади із проханням запровадити тимчасовий мораторій на експорт брухту. Це прохання начебто почули, що Мінекономіки розробило відповідний проект постанови Кабміну. Але документ із незрозумілих причин завис на стадії міжвідомчих погоджень. Не виключено, що не без допомоги експортерів брухту, які всіляко намагаються не допустити запровадження обмежень на експорт цієї сировини.
Наразі в уряді заговорили про підвищення експортного мита на брухт з 58 євро/т до 200 євро/т. Ініціатива хороша, але її потрібно терміново приймати, доки вітчизняні меткомбінати не зупинилися через брак металобрухту. А поки що складається досить дивна і небезпечна для металургів ситуація: є два проекти рішення і немає самого рішення. Це говорить про те, що урядовці не розуміють всієї серйозності ситуації, в яку потрапила Україна.
Експерти вважають, що якщо ініціатива ЄК набуде чинності, у світі почнеться війна за лом. У відповідь на обмеження країни, які не входять до ОЕСР, почнуть запроваджувати жорсткі обмеження на експорт брухту, намагаючись таким чином забезпечити сировиною економіку. Серед таких країн – Китай, Індія та Росія, мають розвинену металургійну промисловість. Вже в 2022 році країни-виробники металу, швидше за все, закриються одна від одної мораторіями та новими митами.
Наприклад, Росія вже оголосила, що з 1 січня підвищуватиме експортне мито на брухт із 70 до 100 євро/т. Причому це рішення було прийнято російською владою ще до оприлюднення ініціативи Єврокомісії. Можна сміливо припустити, що намагаючись захистити свою металургійну галузь, РФ піде на подальше збільшення ставки експортного мита. Україна, на жаль, у ситуації зі брухтом опинилася в дуже вразливому становищі.
Якщо уряд не запровадить жорстких обмежень на експорт брухту, наша країна виявиться однією з небагатьох, хто не закрив свій ринок. Решта країн просто вигребуть з нашої економіки весь брухт без залишку. В результаті ми просто втратимо національну металургію, а разом із нею – шанси на успішне економічне майбутнє. Перший сигнал небезпеки для України вже пролунав: за 10 місяців 2021 року з країни було вивезено 504 тис. тонн брухту, що у 24,5 рази більше, ніж за 2020р. Причому 90% українського брухту купує Туреччина, один із наших головних конкурентів на світовому ринку металу. Турецька влада забезпечила своїм металургам пільговими кредитами та низькими цінами на енергоносії, що дозволяє їм закуповувати брухт, незважаючи на ціни.
Попит на брухт падати, швидше за все, не буде. Це стало ясно після Глазго-2021, де країни домовилися про незмінність курсу на декарбонізацію та додаткові зусилля щодо зниження парникових викидів. Сьогодні брухт є найдешевшим і найпростішим інструментом декарбонізації: одна тонна брухту дозволяє знизити викиди СО2 на 1,5 т, заощадивши при цьому 1,4 т залізної руди та 740 кг вугілля. Тому країни боротимуться за обладнання брухтом, щоб виконати свої кліматичні зобов’язання. Залишаються сподівання, що наш уряд нарешті закриє внутрішній ринок брухту, захистивши тим самим металургію та економіку загалом.
Дмитро Шпенов, народний депутат України
