Як Саакашвілі бачить реформи в Україні
Готуючись стати головою виконавчого комітету Національної ради з реформ при президенті України, Міхеїл Саакашвілі, серед інших технічних завдань, отримав також завдання реформувати судову систему України.
Слід зауважити, що суди у нас перманентно реформують і не було ще влади, яка б не взялася за пертурбації в даній сфері. Звітуючи про виконання власного ТЗ, грузинський новатор представив власний концепт відреформованого правосуддя. Його головний лейтмотив – скорочення інстанцій усіх можливих рівнів: як самих судів, так і тих структур, які здійснюють над ними контроль.
Саакашвілі пропонує ліквідувати адміністративні, господарські та загальні суди, а натомість створити окружний центр правосуддя. Загалом із 764 суден має залишитися 200, “у які буде полегшено доступ і процедура буде набагато швидшою і прозорішою”. “Окрім цього, буде Вищий адміністративний суд, до якого громадяни звертатимуться щодо рішень державних органів, Вищий антикорупційний суд, Вищий суд з питань інтелектуальної власності”, – заявив Саакашвілі.
Ідея, в принципі, не є новою. Не так радикально, як про це говорить Саакашвілі, але ліквідувати суди почали ще на екваторі президентства Петра Порошенка. Згідно з тодішньою реформою, Верховний трибунал України було визнано єдиною касаційною інстанцією. Це означало, що всі вищі суди, що існували на той момент, ліквідуються, а касаційні справи, які в них розглядаються, перенаправляються на робочі столи новообраних суддів Верховного суду.
Порошенка попереджали: йдеться про 50-70 тисяч касацій. Навіть за умови формування 100% складу суду на кожного суддю буде розподілено понад 580 касаційних жалоб. Якщо ж суд буде заповнено лише наполовину, кількість справ перевищить тисячу.
І це не рахуючи нових справ, які надходитимуть у регулярному режимі. З таким навантаженням робота вищої судової інстанції може бути заблокована надовго і відкриється широке поле для зловживань через довільне визначення черговості розгляду справ.
Але обивателю завжди подобається, коли хтось скорочує чиновницький апарат. Оскільки останній, на загальне переконання, лише паразитує на “пересічних громадянах”. Тому в принципі думка Саакашвілі може сподобатися багатьом. Тому що мало хто здатний зрозуміти просту річ: менше судів не означає менше. Менше судів означає велике навантаження одного суддю. І великі черги за правосуддям.
Новація друга: менше контролю
Наступний пункт, про який говорить Саакашвілі, – це необхідність усунути “множинність” системи контролю судів: ліквідувати Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів та Державну судову адміністрацію, натомість – створити єдиний орган судового контролю. Цей орган виконуватиме такі функції: 1) відбір та переатестація суддів; 2) розгляд дисциплінарних справ щодо жалоб на суддів; 3) моніторинг доброчесності суддів; 4) забезпечення фінансової незалежності судів.
Однак тут є цікавий момент: президент Зеленський зазнає зараз жорсткої критики активістів за те, що надумав купити з цієї матриці один-єдиний елемент. Згідно із законопроектом №3711, який вніс на розгляд Верховної Ради президент, із концепції судової реформи вилучається згадка про комісію з питань добропорядності та етики, яка мала здійснювати нагляд за Вищою радою правосуддя.
Невідомо, чи цікаві подібні тонкощі для Саакашвілі, але сам він йде набагато далі і відстоює ідею ліквідації всієї контролюючої надбудови. Хоча, з іншого боку, він згадав єдиний орган судового контролю, покликаний замінити старі інститути.
Нова третя: альтернативне правосуддя
Ще одна новація від Саакашвілі – “альтернативне правосуддя”. Йдеться про розробку інститутів третейського суду та застосування медіації. Незрозуміло, як до цієї схеми впишуться суди присяжних, можливо, їх залишать для розгляду звинувачень у особливо тяжких злочинах. У Конституції України, ухваленій 1996 року, прописано інститут суду присяжних, який, проте, досі по-справжньому не запрацював.
Оскільки починаючи з 1996 року положення про суд присяжних ретельно фіксується в кожній новій редакції закону “Про судоустрій”. Але донедавна навіть було чітко регламентовано, які відносини підлягають розгляду судом присяжних, а які – судом з участю народних засідателів. Наприклад, у версії закону, проголосованої парламентом у лютому 2002 року, йшлося відразу і про перший, і про другий інститут без уточнення критеріїв диференціювання кримінальних справ.
А вже в новому КПК, прийнятому в 2012 році, виникло положення, згідно з яким суд присяжних розглядатиме лише тяжкі злочини, зокрема те, за скоєння яких передбачено довічне ув’язнення. На додаток до цього у конструкції Саакашвілі постають такі себе “медіатори”, тобто посередники, як ще одна додаткова судова ланка чи інстанція.
Новація четверта: прецедентне право
В одному з інтерв’ю, яке Міхеїл Саакашвілі дав Ксенії Собчак, він з великим пієтетом відгукувався про британське та американське правосуддя. І навіть мріяв уголос про те, що було б непогано виписати в Україну професіоналів із Лондона чи Вашингтона. Не дивно, що, репрезентуючи свою реформу, він дещо позичив у британців – а саме їхню систему прецедентного права.
Йдеться про таке. Суть англійського загального права (common law) у тому, що створюється судами. Тобто судді у процесі слухань використовують юридичні прецеденти до фактів та обставин кожного конкретного судового розгляду. Простіше кажучи, якщо певний кейс уже розглядався, суддя має проводити розгляд справи відповідно до того, як ухвалювалося попереднє рішення. У рамках цієї системи виключається варіант, що два суди можуть ухвалювати з одного питання діаметрально протилежні рішення.
Нова п’ята: суд у смартфоні
Віддає данину Саакашвілі та віянням останнього часу – проголошеному президентом курсу на діджиталізацію. На додаток до “держави у смартфоні” він хоче впровадити і “суд у смартфоні”. Передбачається, що така програма займатиметься автоматичним розподілом справ, дозволить подавати позов онлайн, а також у режимі онлайн сплатити судовий збір, передати докази або отримувати копії судових рішень. Втім, як це має працювати на практиці Саакашвілі не пояснює.
Воно й не дивно. Тому що це не працюватиме ніяк. Розділ щодо переходу в електронний формат правосуддя викликає особливо бурхливу критику, навіть відверті глузування. Джерела у владних колах зазначають, якщо судову реформу загалом і “благословив” президент Зеленський, то окремі її положення є виключно особистою ініціативою Саакашвілі, ініціативою, з якою краще не поспішати.
Критика ідей
Що стосується “диджиталізованого” суду, то деякі його елементи можуть мати місце, але лише деякі. Задля таких винятків і працює система “Електронний суд”, яку запускали ще за Порошенка. Працює, між іншим, зовсім не блискуче, не справляючись повною мірою із поставленими перед нею завданнями. Але якщо через ” Електронний суд ” ще можна, наприклад, подати заяву, то вивчення доказів, допит свідків тощо потребує лише присутності оффлайн. Є купа моментів, які неможливо замінити на конференцію в Zoom, і, власне кажучи, робити це і не потрібно. До того ж, і інтернет-зв’язок в Україні не такий бездоганний, як про нього думає Саакашвілі.
Не всім імпонує ідея з прецедентним правом та й взагалі англосаксонська правова система, на яку посилається Саакашвілі. Справа в тому, що в Британії немає конституції у звичному для нас вигляді. Є збірка законів, зафіксованих прецедентів та звичаїв, які держава накопичувала, шліфувала та адаптувала під нові реалії протягом століть. Натомість в Україні за її коротку історію не сформували таку прецедентну базу, ми маємо Конституцію, яка замінює британський білль про права. Як поєднати своє та чуже (і треба його взагалі поєднувати) – Саакашвілі не пояснює.
Саме тому багато критиків Міхеїла Ніколозовича зазначають, що той береться реформувати систему, про яку має досить приблизне уявлення або навіть не має жодного. Але і прецедентне право, і електронне правосуддя не викликають того масиву гнівних коментарів, як Саакашвілі бажання скоротити суди. Про те, що одним із можливих наслідків може стати нереальне навантаження на одного суддю, вже йшлося вище. Фахівці також зазначають, що при скороченні судів служителям Феміди доведеться ставати з вузькопрофільних фахівців широкопрофільними і занурюватися в сфери права, якими вони раніше не займалися. І це також, звичайно, негативно позначиться на якості їхньої роботи.
А що на Банковій?
Але що думає щодо активності Саакашвілі влада? Можливо, вона не забороняє грузинському реформатору фонтанувати неприйнятними ідеями одразу з кількох причин. По-перше, їх ніхто не збирається втілювати. По-друге, це свого роду засіб відволікання важливіших проблем. А, по-третє, цілком можливо, що головна робота Миха лежить не у правовій площині, а у зміцненні українсько-американських зв’язків, до яких він також причетний. Якщо прийняти таку версію як робочу, стане зрозумілим, чому на Банковій заплющують очі на всі його дилетантські прожекти.
Щойно прибувши в Україну, Міхеїл Саакашвілі одну з перших своїх зустрічей провів в американському посольстві. Там він переговорив із дипломатами на предмет однієї посади, яка вже рік тому залишалася вакантною. Про посаду посла Сполучених Штатів в Україні – після відставки Марії Йованович це крісло так і стояло порожнім.
Після складання повноважень Йованович її тимчасово змінив Вільям Тейлор, а пізніше – Крістіна Квін. З нею теж розмовляв Саакашвілі, і невдовзі після цього американський президент Дональд Трамп визначився з вибором посла. Ним став Кіт Дейтон – досвідчений керуючий, який мав досвід роботи у військовій сфері, розвідці та дипломатії. Призначення Дейтона дивним чином збіглося з початком роботи Саакашвілі. Навряд чи таке може бути збігом обставин, і це, як уже зазначено, одна з ймовірних причин зневажливого ставлення до “реформ” Саакашвілі.
“Повернення Саакашвілі – це спроба покращити імідж Зеленського та влади на Заході, оскільки у комунікації із західними партнерами виникли проблеми після відставки Гончарука та Рябошапки. Функцію комунікаторів із Заходом на себе переключили представники” він змушений спиратися на “чужих” переговорників. Саакашвілі повинен це виправити, тим більше, що сам він може похвалитися непоганими зв’язками з того боку кордону.
Але Саакашвілі грає інші ролі. Наприклад, роль “червоної ганчірки”, якою розмахують перед ненависним Зеленським Петром Порошенком. Поява в Україні Саакашвілі “може бути і ляпасом Порошенка. Той перебуває в опозиції, а його опонент йде у владу… Але річ у тому, що Порошенко відіграє роль антипода при Зеленському. Коментує заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.
І головне – те, що за допомогою Саакашвілі можна буде каналізувати будь-який негатив, який осяде на владу. Гра Зеленського полягає у створенні різноманітних противаг. Взяти хоча б Верховну Раду: і парламент загалом, і монобільшість зокрема є однією з таких противаг. але свою функцію громовідводу він відіграє», – переконаний Петренко.
Тож у разі чого неуспіх судової реформи можна буде списати на недостатню старанність чи некомпетентність заїжджого “реформатора”. Ось подібних ігор система українського правосуддя точно не покращає, але влада виграє трохи часу. Час зараз – її найголовніший капітал.
За матеріалами:112.ua
