Як нестача води впливає на окупацію півострова
20 лютого 2014 р. на території півострова з’явилися так звані “зелені чоловічки” – озброєні військові РФ без розпізнавальних знаків на формі. У січні 2020 року в пресі з’явилася інформація про те, що в Україні розглядається варіант продажу води з Дніпра до підконтрольного Росії Криму. До такої “співпраці” готові й у Москві.
Росії потрібна вода, щоб залишитися на півострові / 24 канал
Хто за цим стоїть – читайте у статті 24 канали.
Насамперед слід зазначити, що така вже розпорядилася природа, що Крим не може існувати без України, він є невід’ємною її частиною. З материка нашої держави роками текла прісна вода на півострів, роблячи місцеві землі родючими, а кримчанам надаючи смачні продукти та можливість розвивати господарство та туризм.
Материкова Україна забезпечувала до 85% потреб Криму у прісній воді через Північно-Кримський канал, що сполучає головне русло Дніпра з півостровом. Після того, як у 2014 році Крим аннексувала Росія, Україна припинила постачати прісну воду. Через окупацію півострів висихає.
Криза розпочалася влітку 2018 р., коли Крим накрила сильна посуха. Через нестачу прісної води за роки окупації ґрунту на півострові стали засоленими та безплідними. У січні 2020 року представники окупантів у Криму заявили, що стан із водою на півострові катастрофічний – її вистачить на 90-100 днів.
Чи варто Україні відновити постачання води до підконтрольного Росії Криму?
На це запитання ви можете відповісти наприкінці статті. 24 канал проводить своє опитування читачів. Але українська влада з початку аннексиї і до 2020 року дотримується єдиної точки зору – жодної води до звільнення Росією півострова.
Зокрема, Антон Корневич, представник президента, який відповідає за кримський напрямок, вважає саме так.
Варто зазначити, що на півострові достатньо води, щоб забезпечити потреби населення, велика кількість прісної води необхідна для сільського господарства, промисловості та російської армії.
Україна не зобов’язана вирішувати проблеми окупантів, які чітко закріплюються Женевською конвенцією 1949 року, яка регулює статус окупаційної влади. Вона визначає, що питання забезпечення життєдіяльності населення на окупованій території покладаються міжнародної конвенцією на країну-окупанта.
Чому говорять про відновлення постачання води до Криму?
Як уже писалося, у січні 2020 року окупанти в Криму забили на сполох через катастрофічний стан із водою. А наприкінці місяця в українській пресі з’явилася інформація про те, що наша влада розглядає варіант продажу води з Дніпра у підконтрольному Росії Криму.
Голова бюджетного комітету Верховної Ради, нардеп від “Слуги народу” Юрій Аристов заявив, що під час формування бюджету розглядалася така ідея. Про це він розповів нашим колегам із програми “Схеми” на “Радіо Свобода”.
Після цього колега Аристова щодо фракції, якийсь депутат Юрій Камельчук, в ефірі одного з українських телеканалів продовжив “топити” за цю ідею. Він запропонував підписати спеціальний контракт про подачу води до окупованого Росією Криму.
Раніше, у лютому, виник скандал, пов’язаний зі словами голови фракції “Слуга народу” Давидом Арахамією. Він запропонував обмінятися з Росією: ми подаємо воду до Криму, а Росія виводить свої війська з Донбасу.
Заява викликала обурення у суспільстві. Колеги Арахамії щодо партії та новий керівник Офісу президента Андрій Єрмак заявили, що це лише особиста думка глави фракції, яка не збігається з позицією держави.
Арахамія вибачився та заявив, що його слова неправильно трактували і взагалі це не він сказав. Проте Кремлю ідея сподобалася. Там негайно прокоментували скандал. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив:
Крим не може бути об’єктом будь-якого розміну, проте РФ готова розглянути можливість комерційного постачання води з материкової України до Криму.
Варто зауважити, що Росія ніколи не каже подібних речей просто так. Очевидно, плани Кремля щодо реконструкції водосховища, яке обійдеться країні-агресору в 25 мільярдів рублів, скоригувала критична ситуація на півострові?
До речі, окупаційна влада пообіцяла, що проблему води буде вирішено. Путін доручив забезпечити Крим водою до 2025 року. Планують реконструювати Міжгірське водосховище (біля Сімферополя) та наповнювати його водою із найближчих річок.
Може, у Москві вважали, що дешевше буде домовитися з українськими депутатами?
Такий варіант у Росії розглядається, але для цього необхідно, щоб громадська думка як в Україні, так і в Росії кардинально змінилася.
– зазначив у коментарі 24 канали політолог Олег Саакян.

Олег Саакян / фото з його сторінки у Facebook
На думку експерта, домовленість Путіна із Зеленським про відновлення постачання води до Криму сприймуть в обох країнах вкрай негативно.
Для української влади таке рішення буде фактично політичним самогубством, а Росія, у такому разі, має піти на серйозні поступки, що також розцінюватиметься зокрема в Росії
– зазначив Саакян.
Політолог назвав інші причини появи розмов про відновлення постачання води до Криму. Наприклад він вважає, що це можна зробити щоб ” промацати ” громадську думку.
Це так працює: певна кількість політиків робить заяву, після чого чітко виміряти ставлення суспільства до цієї теми. З іншого боку, це можна розглядати як перевірку позицій сторін напередодні чергового засідання нормандської четвірки.
– сказав Олег Саакян.
Третім варіантом експерт назвав розхитування російського впливу на Донбасі. Так би мовити, українська сторона хоче посіяти сумніви серед бойовиків на Донбасі, наче Росія може їх здати. Однак до цієї теорії політолог не схиляється.
Що буде далі?
Зеленському та його команді доведеться зайняти однозначну позицію щодо постачання води до Криму – кілька разів повторить, що її туди не даватимуть, інші заяви українським суспільством не сприйматимуться, запевняє Олег Саакян.
Які проблеми у Криму через брак прісної води?
Оточений з усіх боків водою Крим не може самостійно забезпечити їй усі потреби. Нестача прісної води на півострові за роки окупації призвела до катастрофічних наслідків. Цілком кожному кримчанину зрозуміло, що без дніпровської води півострів опиниться на порозі водної катастрофи і експерти зазначають, що це відбудеться 2020 року.
Російська окупаційна влада намагається вирішити проблему локально, але втручання в екосистему півострова має негативні наслідки для унікальної природи Криму, кажуть експерти.
Окупант уже встиг за ці роки значно підірвати економіку півострова та його екосистему. Фахівці впевнені, що Росія не розглядає Крим як успішний економічний регіон, острів їм потрібен тільки для розміщення там своїх військових баз.
Цей рік буде останнім для багатьох аграрних підприємств півострова. Повністю припиниться виробництво сої, кормів, скоротиться вирощування овочів, м’яса, риби та молочних продуктів. Ряд відстрочених ефектів проявиться тільки зараз, через п’ять років,
– сказав Олександр Лієв, керівник Кримської правозахисної групи “20 лютого” у коментарі 24 канали.

Олександр Лієв / фото з його сторінки у Facebook
Крім того, брак води вплинув на демографічну ситуацію, збільшення цін на продукти, при тому, що їхня якість стала гіршою.
Через брак кормової бази (м’ясо, молоко, вода) звичні для кримчан продукти зникають, а ті, які постачають із Росії – дорожчі і мають тривалий термін придатності (що говорить про їхню ненатуральну складову – 24 канал),
– Сказав Лієв.
Відповідно, через всі ці проблеми не варто розраховувати на збільшення туристичного потоку.
Крім того, експерт зазначив, що існує проблема питної води. Зокрема жителі Сімферополя, Феодосії та території степового Криму страждають від погіршення її якості.
Щоб одержувати воду, окупаційна влада розконсервувала свердловини, пробурені ще в середині 20 століття. Втім, такі дії призвели до мінералізації ґрунтових вод. Постійно ситуація вирівнювалася завдяки Північно-Кримському каналу. Щороку ситуація ускладнюється таким чином, що вода йде з водоносних горизонтів, дедалі менше її в підземних свердловинах. Ситуація погіршується і так буде й надалі.

Ботанічний заказник між Новим Світом та Судаком / фото: Башкатов Віталій
Україна легко може вирішити всі проблеми, наша держава навіть збудувала нову дамбу, яка може пустити воду до Криму. Але умовою цього називають деокупацію, тобто Росія має піти з півострова.
Що було до побудови Північно-Кримського каналу
Сучасній людині важко уявити у яких доводилося жити місцевому населенню цих територіях до будівництва 1963 року каналу. Катастрофічний брак води призводив до того, що до 30-х років минулого століття в роки посухи люди вимирали цілими селами. Воду привозили гужовим транспортом, і у невелику сім’ю виділяли її у кількості відра. Говорить про землеробство і зовсім не доводилося. Після приходу дніпровської води життя степового Криму кардинально змінилося. Завдяки штучному каналу в цій зоні став можливим не лише значний приріст населення (переселенці з інших областей України та Росії), а також перетворення посушливих степів на сади та ріллі. Так само, як колись Північно-Кримський канал дав життя, його висихання його й забере біля півострова.
Епілог
Як уже писалося вище, щодо питної води – то Крим може повністю себе забезпечувати самостійно без допомоги каналу. Напоїти населення можна шляхом модернізації артезіанських свердловин та за рахунок будівництва нових. Але для сільського господарства на острові водних ресурсів недостатньо, адже кількість зрошуваних територій сьогодні зведено до нуля.
Пов’язані з водою проблеми, які сьогодні намагається вирішити Росія, мають лише тимчасовий характер. І робота ведеться з урахуванням насамперед інтересів російської армії, а чи не перспективи життя кримчан.
Така ситуація врешті-решт призведе до того, що на північно-кримській території залишаться лише військові бази. Очевидним залишається факт: наявна кількість води у Криму може забезпечити життя без розвитку сільського господарства, курортів та промисловості.