Втікач від правосуддя: біографія Олександра Онищенка

Олександр Онищенко – постать, м’яко кажучи, неоднозначна. Одні донедавна записували його до газових олігархів, інші справедливо зауважували, що капітали нечистого на руку бізнесмена погано зіставлялися з його скромним політичним впливом. Хтось бачив у ньому мецената, який возив в Україну «за свої кревні» знаменитостей на кшталт Жан-Клода Ван Дамма та Ганни Курникової, але решта не забуває, що грішки 90-х ніякими шоу не відмолиш. Зрештою, навіть у спорті колишній уже нардеп світився активно, але зовсім комічно.

Біографія Олександра Онищенка

Олександр Онищенко – постать, м’яко кажучи, неоднозначна. Одні донедавна записували його до газових олігархів, інші справедливо зауважували, що капітали нечистого на руку бізнесмена погано зіставлялися з його скромним політичним впливом. Хтось бачив у ньому мецената, який возив в Україну «за свої кревні» знаменитостей на кшталт Жан-Клода Ван Дамма та Ганни Курникової, але решта не забуває, що грішки 90-х ніякими шоу не відмолиш. Зрештою, навіть у спорті колишній уже нардеп світився активно, але зовсім комічно.

Власне кажучи, на світ утікач від українського правосуддя з’явився з дещо іншими паспортними даними та довгий час був Олександром Раджабовичем Кадировим. Його батько, міліцейський чин у званні генерал-майора, довгий час керував в Узбецькій РСР головним управлінням з виконання покарань і навіть обіймав посаду заступника голови республіканського МВС. Саме батькові першому довелося змінювати ім’я та прізвище, оскільки у незалежному Узбекистані його заочно засудили до смертної кари за звірств радянських часів. Так він став Романом Онищенком, взяв прізвище першої дружини.

Ніщо спочатку не свідчило про те, що і синові доведеться вчинити аналогічним чином. Олександр подавав надії у боксі та добоксував до звання майстра спорту, а впливовий батько влаштував сина у Харкові до вищої військової академії тилу при МВС. Після випуску звідти 1991-го потрапив на термінову службу до армії в НДР. Подейкують, що перший справді солідний капітал тоді ще Кадиров-молодший заробив якраз на продажу придбаних у Німеччині та дефіцитних в Україні речей. Ці кошти після мобілізації допомогли запустити коріння.

Хто такий Онищенко:

У столиці кадр швидко потрапив у поле зору відомого бандита – Володимира Киселя. Новий боєць сумно відомої банди на прізвище «Татарін» нашвидкуруч сколотив «ударну групу» і почав кошмарити київських бізнесменів. Більше від новоявленого рекетира діставалося тим, хто торгував на Володимирському ринку, але «мзду» успішно вибивали і з інших ділків. У результаті до парламентських виборів-1998 на Олександра Кадирова у столичної міліції зібралася велика папка з багатим фактажем – кажуть, йшлося не лише про банальне здирство, а й про «мокрух».

Легалізовуватися довелося терміново та позапланово. По-перше, було взято нове прізвище батька та очікувано змінено по батькові. По-друге, тепер Олександр Романович Онищенко ще раз скористався зв’язками батька і налагодив постачання в Україну газу з Середньої Азії – насамперед із Туркменістану. Підім’яти під себе скільки-небудь значну частку ринку вдалося лише після того, як легальний бізнесмен-початківець потрапив під крило Дмитра Фірташа, який стає на ноги. Надалі саме вплив покровителя допоможе Онищенку триматися на плаву, у тому числі й у великій політиці, куди аматор коней поткнувся після перемоги Януковича на президентських виборах.

День народження Онищенка – головна подія у світському житті Києва 2010-х:

Для початку відбулося обрання до Київської облради за списками Партії регіонів. Але колишній Кадиров, який затримувався на місцевому рівні, надовго не планував. Він акуратно підім’яв під себе одномандатний округ №93 і із запасом переміг на виборах у сьомий ззов Верховної Ради. Звісно, ​​із завезенням на округ Ван Дамма та інших зірок. Характерно ось що: доки Фірташ відкрито підтримував ПР, Онищенко залишався у її лавах. Але тільки «регіоналам» поступитися проєвропейським революціонерам, як генеральський синок із фракції, що заматів уже, вийшов, приєднавшись до об’єднання «Економічний розвиток».

У цьому світлі не дивно виглядає й зацікавленість президента Порошенка у послугах людини, яка встигла зарекомендувати себе добрим посередником. Не виключено, що на відомій зустрічі у Відні обговорювалося, зокрема, збереження за Онищенка мандата у восьмому скликанні всупереч виборчому законодавству. Справа в тому, що нардеп провів на території України з 2012 по 2014 роки надто мало часу, щоб мати право балотуватися знову. Але на нестиковки дружно начхали, а підгодовані виборці з 93-го забезпечили перемогу.

Схема взаємодії олігарха дрібного штибу з постмайданною владою була проста. Коли парламентської коаліції не вистачало голосів для ухвалення важливих законопроектів, бандита, який мімікував у бізнесмена, матеріально стимулював представників незгодних фракцій – знамениті спортивні сумки з грошима. Та й у кампанію з очорнення прем’єр-міністра Яценюка наче охоче вклався. Натомість колишній Кадиров отримував небувалі преференції під час укладання договорів на постачання газу для “Центренерго”. Зрозуміло, махінацій тут було хоч греблю гати. У якийсь момент сума крадіжок та іншої неправомірної вигоди досягла ста мільйонів євро – офіційно задекларований статки Олександра Онищенка на той момент було майже втричі меншим.

Коняр Оніщенко в гостях у Романа Скрипіна:

Зрозуміло, цей хисткий альянс спочатку приречений на розрив у разі найменших тертя. Так воно й вийшло: сторони перестали проводити вже після незграбної спроби оточення Порошенка «віджати» телеканал «112» 2015-го. Онищенко у цій угоді виступав посередником і досяг поставленого результату не зумів. Потім виявиться, що колишній бригадир банди Киселя ситуативним партнерам не довіряв настільки, що писав розмови з президентом на часи з диктофоном. Про достовірність і справжність цих записів судить важко, але шум після їхнього приватного оприлюднення бесід піднявся відчутний.

У бігах / Екстрадиція

Але ще до публікації парламент зняв з Олександра Онищенка недоторканність із мотивів «газової справи». Без п’яти хвилин втікачеві залишалося лише подякувати Андрію Портнову, завдяки правкам якого в КПК Олександра не взяли під варту прямо у сесійній залі. Довелося не просто виїжджати за кордон, а вивозити з собою матір, яка мала право підпису при численних аферах.

Понад три роки йому вдавалося успішно ховатися від кримінального переслідування за кордоном за безуспішних спроб отримати офіційний політичний притулок. Але у грудні 2019 року вже екс-нардепа було затримано в Німеччині. Проте 27 травня 2020 року німецький суд ухвалив рішення не екстрадувати мандрівника до України. Офіційна причина відмови – поганий стан українських слідчих ізоляторів.

Перед цим Онищенко наобіцяв буквально всім компромат на всіх – і Порошенка, і Байдена, і США з Україною разом. Все це довіри не викликає з огляду на минуле втікача.

Тим не менш, це не кінець і новий виток нестримних веселощів не за горами.

Напередодні з’явилася інформація про те, що влада Німеччини відмовила екс-нардепу Олександру Онищенку в політичному притулку і попросила його залишити територію країни.

За матеріалами: Без Табу