“В Україну повертаються дев’яності” – а чи йшли вони?

Інтернет цілий день вирує: учора вранці під Києвом намагалися вбити радника Зеленського Шефіру. Все у найкращих традиціях дев’яностих років: кілер чекав у лісосмузі, випустив чергу з автомата, поранив водія, зник у невідомому напрямку. Офіс президента роздає коментарі, збираються брифінги та слідчі комісії, глава держави прямо зі США обіцяє покарати всіх винних.

Паралельно з цим новина із Черкас: невідомі у формі СБУ (!) розстріляли у кафе серед білого дня місцевого бізнесмена (за даними журналістів, був кримінальним авторитетом). Після чого сіли в машину та поїхали. Пізніше машину знайшли вже догораючою з залишеним усередині автоматом.

Що об’єднує ці дві новини, крім того, що в одній історії жертва вижила і навіть не поранилася, а в іншій була вбита? Методи роботи. Як із фільмів про братва чи з новинних відомостей 25-річної давності. Незважаючи на всі «цивілізаційні європейські вибори», незважаючи на те, що відтоді минуло вже кілька десятків років, незважаючи на всі реформи правоохоронної системи, все у нас, глобально, залишилося, як і раніше.

Окремо за Шефіром. Багато колег засумнівалися в правдивості замаху. Мовляв, це було інсценування. Не беруся стверджувати, я не криміналіст (хоча тут справді багато запитань). Але важливе інше: навіть якщо все це був підпал Рейхстагу українською — він демонструє рівень та тип мислення. Наглухо застряг там у ті часи.

«В Україну повертаються дев’яності!» — рясніють ЗМІ.

Вибачте, а вони кудись ішли?

За матеріалами: Телеграф