Вона стала класикою світової літератури, але зараз не про це.
5.ua Я вирішила написати про Ларису Косач, перш за все, як про людину – грішну і водночас неперевершену. Деякі з наведених вище фактів вам добре відомі, а деякі ви, можливо, читаєте вперше.
Батько в декретній відпустці – рідкість в українських реаліях.
Проте для родини Косачів кінця ХІХ століття це було нормою. Коли у подружжя народилася донька Лариса – майбутня поетеса Лесі Українки – Олена Косач захворіла на анемію, тому молока дитині не вистачило. Додалася і післяпологова депресія. Тому поїхала на лікування до Європи – півроку не була вдома. Петру Косачу довелося доглядати двох дітей. Йому доводилося відлучатися на роботу і годувати Лесю коров’ячим молоком, розведеним водою.
Усі діти родини Косачів починали навчання вдома. Для них Олена Пчілка сама перекладала українською мовою найвідоміші дитячі твори світової літератури.
Молодша сестра Лесі Українки Ісидора у своїх спогадах про домашнє навчання писала: «Коли Олена Пчілка навчала когось із своїх дітей (рідної чи чужої мови), то ставила високі вимоги і при цьому не карала дітей за різні провини та гріхи».
Косарі з дітьми
Педагогічні погляди Пчілки можна назвати близькими за духом до реформи Нової української школи з пріоритетом відповідальності, а не примусу. Після такого домашнього навчання брати і сестри Лариси легко продовжили навчання в гімназіях.
У Лесі Українки були приватні вчителі грецької та латинської мов, мати допомагала їй вивчати французьку та німецьку мови.
Уже в 4 роки Леся Українка вміла читати, у 6 років чудово вишивала, а в 9 років написала свій перший вірш.
Вона вільно володіла українською, російською, італійською, французькою, польською, англійською та німецькою мовами. Вона також опанувала латинську та грецьку мови. При цьому вона заявила, що французьку знає краще, ніж російську. Вона чудово грала на піаніно.
Дивно, але при всьому цьому мати Лесі не вважала свою доньку достатньо талановитою і розумною. Олена Петрівна була переконана, що тільки вона може правильно виховати і навчити свою дитину.
У родині Лесі була близька подруга, з якою вона проводила майже весь вільний час. Це був її брат Михайло.
Родичі навіть зверталися до них одним загальним словом для обох імен відразу – «Безмишачий». Мати любила обох дітей, горіла сином, але іноді не могла спокійно сприймати норовливий характер Лариси.
Леся Українка захоплювалася культурою Стародавнього Сходу. У 19 років вона написала для молодшої сестри підручник з історії народів Сходу.
У листі до свого дядька Михайла Драгоманова вона писала: «Тішить мене одне, що наш народ починає більше думати про свою освіту і не задовольняється однією державною наукою…». У листах Драгоманов дає племінниці методичні поради щодо написання підручника.
Мабуть, єдиним чоловіком, до якого відчувала любов Леся Українка, був білоруський соціал-демократ Сергій Мержинський.
Але він ставився до неї як до близького друга. Навіть коли Мержинський помирав від туберкульозу, а Леся була поруч із ним, вона так і не отримала взаємності. Натомість перед обличчям смерті він попросив її піклуватися про іншу жінку, яку він справді любив.
Лесі Українки та Сергія Мержинського
Леся не боялася йти проти усталених норм і поглядів батьків. У далекому 1901 році, переживши смерть свого єдиного кохання Сергія Мержинського, вона зблизилася з юристом, етнографом і фольклористом Климентом Квіткою. Він був молодший за поетесу на 9 років і зовсім безгрошів’я.
Їхні стосунки, які сьогодні назвали б цивільним, тривали близько 5 років, поки Леся та Климент не одружилися у 1907 році. Її мати Олена Пчілка була проти цього шлюбу, тому весілля відбулося без свідків і гостей.
Про своє весілля Леся Українка сповістила батьків листом. Пара навіть відмовилася від фінансової допомоги Косачів.
Не маючи багатства, Климент поступово продав усе своє дрібне майно — від меблів до книг — щоб оплатити лікування дружини. Після смерті поетеси він прожив ще 40 років.
В останні роки життя Лесині очі змінили колір. Вони переходили від темно-сірого до темно-синього. Це дуже здивувало друзів поета.
Про таку метаморфозу писала у своїх спогадах Лесина молодша сестра Ісидора Косач-Борисова. На жаль, фотографії того часу чорно-білі, тому перевірити цю зміну неможливо.
Леся Українка
Померла Леся Українка в Сурамі (Грузія) в 1913 році. Похорони в Києві проходили під суворим наглядом кінної поліції.
Влада побоювалася, що похорон може перерости у всенародний мітинг, тому заборонила панегірики, а поліція перечитала написи на похоронних вінках. Попри це сотні киян зібралися провести поетесу в останню путь.
Похорони Лесі Українки.
А перед самим Байковим кладовищем труну почали нести на плечах 6 жінок – подруги письменника та відомі українські діячі. Першими виїхали Лесині подруги з України, актриси Наталя Дорошенко та Валерія Пахаревська. За спогадами очевидців похорону, натовп довго стояв біля могили поетеси, протестуючи таким чином проти заборони виступів.
На честь ювілею в столичному Українському домі відбулося відкриття мистецького проекту «Леся Українка: 150 імен». Проект триватиме до 8 березня.
“150 імен – це метафора, яка уособлює 150 подорожей, 150 друзів, 150 героїв її творів. А це сотні людей, які нею надихалися – художники, кінорежисери, театрали, скульптори. Ми говоримо про те, що Леся – це неймовірний імпульс для натхнення та інтерпретації”, – зазначив куратор проекту Павло Гудімов.
