“Україна – 2026: посилення управлінської кризи, боротьба за рейтинги, накопичення агресії у суспільстві…” – Вадим Денисенко
Президентські вибори та збільшення відтоку дітей із країни, посилення управлінської кризи та накопичення агресії у суспільстві. Ці проблеми, які назріли і не вирішені у 2025 році – темним хвостом перетягуються у рік 2026. Упораємося? Про це у своєму блозі на сайті Gazeta.ua пише Вадим Денисенко.
Україна-2026. Прогноз. Коли ми говоримо про Україну у 2026 році, ми (крім війни) переважно мислимо у категоріях виборів та персон. І це неправильно кардинально.
- Порядок денний у загальнонаціональному масштабі можуть задавати лише президент (поки що виключно через призму зовнішньої політики) та антикорупціонери (попри низьку електоральну підтримку). Всі інші гравці поки що, як максимум, живуть у повістках своїх електоральних бульбашках і намагаються грати переважно на консолідацію свого виборця, зокрема через очорнення опонентів.
- Поки що єдиною об’єднуючою та мобілізуючою історією для всієї нації є страх приходу росіян. При цьому в країні в принципі немає ширшого інтелектуального діалогу про майбутнє. І поки що немає жодної політичної сили, готової саме до діалогів про майбутнє. Це один із головних викликів для країни.
- Суспільство, на жаль, все більше закриватиметься у відносно невеликі бульбашки (не обов’язково політичні). Відсутність картини майбутнього завжди призводить до того, що цей вакуум чимось заповнюється. Існує велика загроза, що цей вакуум буде заповнюватися агресією. Поки що це буде лише скупчення цієї агресії, але з виключено, що у певних моментах вона прориватиметься.
- Наступний рік стане роком поглиблення управлінської кризи. І це не залежатиме від того, відбудуться вибори чи ні. Україна вже багато років живе в системній управлінській кризі, коріння якої уникає ручного управління та системи арбітражу періоду Кучми. На жаль, сьогодні ця система влаштовує еліти і ніхто не хоче навіть поставити діагноз, не кажучи вже про спроби подумати, а як вирішити цю проблему.
- Корупція – похідна від управлінської кризи, адже головним джерелом корупції є держава, а чи не певні персони. Водночас антикорупційна система уточнена не на системне вирішення проблеми, а виключно на персональні питання, що дозволяють створювати гучні скандали і навіть змінювати політичну кон’юнктуру, але не передбачає навіть наближення до вирішення системних питань. І тут вина лежить насамперед на політиках та експертному середовищі, які влаштовуються таким станом речей.
- 2026 рік призведе до посилення впливів Заходу на кадрову політику держави. Це не дасть жодного управлінського ефекту, а сама державна система все більше атомізуватиметься.
- Верховна Рада побоїться ухвалювати закон про ПДВ для ФОП.
- У країні прискориться відтік дітей не лише через невизначеність, а й через те, що ухвалено рішення про різке зменшення шкіл, де можна навчатися після 9 класу.
- Конфлікти військові – не військові можуть виникати у післявоєнний період. До цього їх ймовірність невисока.
- Вибори президента мають високі шанси пройти цього року. Але вони за будь-яких обставин не будуть визнані РФ. Кремль наполягатиме на голосуванні 10 млн “українців” у Росії, ми на це не підемо, а для Москви важливо продовжити мантру про нелегітимність влади, яку вони повторюють з 2014 року.
