“У стрільбі з лука головне – характер”
Майстер спорту зі стрільби з лука 15-річна Світлана Мікуліна нещодавно на першому етапі Кубка Європи зі стрільби з лука серед кадеток здобула бронзу у командному заліку. Дівчинка розповіла “МБ” про свої враження від змагань, що відбулися в Іспанії, та про заняття таким видом спорту.
Росіяни на змаганнях кричали: “Україно, давай!”
– Від України виїхало 16 спортсменів, з ними два тренери, – розповідає Світлана. – Зокрема, четверо із Чернівців: я, Ліда Січеннікова (кадетки), Юля Череп та Андрій Боровик (юніори). У командному заліку взяли участь я, Поліна Рудонова (Суми), Ірина Дубас (Львів). Ми змагалися спочатку з італійками та програли їм, а потім зі швейцарками та виграли. Кожна робила по два постріли вісім разів на відстань 60 метрів. Отже, у командному заліку серед кадеток ми посіли третє місце. Коли нам вручали бронзу, здійняли український прапор. Звісно, хотілося більшого, але рівень суперників був дуже високий. Під час перебування там потоваришувала з росіянами. Вони підтримували нашу команду, коли ми змагалися. Кричали: “Україно, давай!” Відповідно, ми вболівали за них. Загалом добре провели час. Ми жили в будинку біля океану. Купатися і засмагати нам не дозволяли, щоб шкіра не спекла, бо потім ми не змогли б комфортно почуватися на змаганнях. Але дехто примудрявся викупатися. Їли двічі на день, правда, що то за їжа була, мені важко сказати. Чесно кажучи, я сумувала за українським борщем.
Цибуля коштує 1000 доларів, одна стріла – 30 умовних одиниць
– Я займаюся стріляниною з лука вже протягом трьох років у тренера Олега Осипенка, – продовжує Світлана. – Мені цей вид спорту дуже подобається. Раніше займалася легкою атлетикою та спортивним орієнтуванням. У стрільбі із лука головне – характер. Треба бути цілеспрямованою людиною, пересилувати себе і тренуватися навіть якщо не хочеться. Ми тренуємося щодня, окрім неділі, по п'ять годин. Займаємося фізичною підготовкою – віджимаємось, підтягуємось, піднімаємо гантелі, плаваємо в басейні школи №27, робимо протягування зі стрілою (тобто натягуємо тятиву). У цьому виді спорту людина виховується, стає більш відповідальною, вона не має зайвого часу, щоб витрачати її на дурниці. Для стрільби з лука потрібно бути фізично сильним, мати міцні руки та ноги. Наприклад, я натягую тятиву правою рукою, тож вона в мене досить сильна. Для “рівномірного розподілу сил” я іноді натягую тятиву лівою рукою, але так важче. А ще треба бути готовим до всього, адже змагань зі стрільби з лука не скасовують за будь-якої погоди: ні в спеку, ні в дощ, ні в вітер, ні в холод. На змаганнях під час спеки всі спортсмени повинні перебувати у кепках із козирками, щоб не отримати сонячного удару. Коли почала стріляти з лука, батьки скаржилися, що на це потрібно багато грошей. А це задоволення справді не з дешевих: одна стріла коштує 30 доларів, цибуля – тисячу доларів. Перші свої стріли я купила сама, потім мені вже купував їхній клуб, у якому я займаюся – “Спартак”.
– Були випадки, коли я хотіла кинути заняття, – зізнається дівчина. – Але потім все одно тягнуло. На тренуваннях цікаво, маю тут багато друзів. Усі в школі знають, чим я займаюся, і поважають моє захоплення. Деякі з наших спортсменів, якщо злий на когось, малює на щиті чоловічка та стріляє у нього. Але по-справжньому ми ні на кому не відчуваємо своїх умінь. У майбутньому мрію стати тренером зі стрільби з лука.
Галина МАРКІВ
