У Мінську домовилися про створення органу, що фіксує суб’єктність ОРДЛО
У Росії заявили про домовленість щодо створення “Переговорного майданчика” між бойовиками та Києвом.
У Мінську підписано домовленості про створення органу, яким фіксується суб’єктність ОРДЛО, а Росія у статусі гаранта-спостерігача виявилася нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ.
Дослівно: “Основним завданням Ради є здійснення діалогу, консультацій та вироблення пропозицій щодо проектів політичних та правових рішень щодо врегулювання конфлікту відповідно до Комплексів заходів, у тому числі щодо проведення виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей України”.
Деталі: У протоколі від 11 березня зазначається, що рішення ТКГ про започаткування Консультативної ради буде підписано 25 березня 2020 р. після консультацій з представниками ОБСЄ, Франції та Німеччини.
Відповідно до тексту документа, критерії та порядок призначення членів Ради визначаються Україною, окремими районами Донецької та Луганської областей України, Російською Федерацією, Федеративною Республікою, Французькою Республікою та ОБСЄ самостійно.
Крім того, Україна, окремі райони Донецької та Луганської областей України, Російська Федерація, Німеччина, Франція та ОБСЄ не пізніше ніж за три робочі дні до дня першого засідання Ради мають повідомити Спеціального представника Чинного голови ОБСЄ в Україні та у Тристоронній контактній групі про своїх учасників засідання Ради.
Оглядач DT.UA Тетяна Силіна зазначає, що у т.зв. Консультативній раді за стіл переговорів чи “консультацій”, на рівних правах та в рівному статусі посаджують представників офіційної України та самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”. Це те, що Київ категорично відмовлявся усі шість років.
Силіна каже, що це помилка, здійснена свого часу Кишинево у врегулюванні придністровського конфлікту, яку експерти наполегливо закликали не повторювати.
За її словами, Росія, яка є агресором, за допомогою цього формату отримує підтвердження своєї мантри “настане” і сідає за стіл переговорів як “посередник”, а не учасник конфлікту.
Друге, що викликає здивування та побоювання, це наявність у тексті формулювання про “необхідність всеосяжного політичного врегулювання конфлікту”, і повну відсутність хоча б натяку на необхідність негайного припинення вогню, стійкого режиму тиші та забезпечення всіх умов безпеки, необхідних для цього самого політичного процесу.
Хоча побіжно згадані в преамбулі проекту рішення ТКГ (навіть без зазначення найменувань та дат цих документів) “другі угоди, що становлять пакет Мінських домовленостей”, присвячені саме питанням припинення вогню та виведення іноземних військ з території України.
За матеріалами: DT.UA, Прямий
