Створення “угорського” району на Закарпатті: Заохочення сепаратизму чи поліетнічна стратегія?
У Міністерстві розвитку громад та територій України планується створити окремий район із центром у Берегові на Закарпатті, де більшість населення становлять угорці. Чи викличе таке рішення уряду ланцюгову реакцію інших сепаратизмів?
Про це пише Геннадій Друзенко на своїй сторінці у Facebook.
Українське село та “угорський район”
Плани Мінрегіону створити на Закарпатті “угорський” район викликали у деяких українських патріотів чи не істерію. Мовляв, створенням Берегівського району уряд власноручно заохочує угорський сепаратизм, що викликає ланцюгову реакцію другого сепаратизму: румунського, болгарського тощо. Окрім відвертих націонал-божевільних на кшталт депутата Тернопільської міськради Тараса Білана, який закликав виготовити ядерні боєголовки та направити їх у тому числі на Будапешт, алярміти почали й українські інтелектуали на кшталт Андрія Любки.
Як людина, яка нещодавно повернулася зі Штатів, де мало не в кожному великому місті є свій Chinatown і Little Italy, а також трапляються Germantowns, Greek towns, Little Armenia, Polish Triangle і навіть Ukrainian Village, не можу зрозуміти причини занепокоєння наших горе-патріотів. Оскільки є лише два способи побудувати політичне суспільство – політию на етнічно неоднорідній території. Перший – це культурна асиміляція “чужинців” (добре відома українцям на прикладах полонізації і пізнішої русифікації), де “свій” – це той, хто говорить твоєю мовою, ходить до твоєї церкви і шанує спільний з тобою пантеон міфологізованих героїв, і “чужий” асимілюватися – прийняти культурний код “титульної нації”. Альтернативною політією, яку склеює воєдино етнічна культура, є держава з множинною культурною ідентичністю, але єдиними, формально нейтральними правилами право зберігати, плекати та розвивати свою традицію, релігію та культуру у кожному з етнічних спільнот.
Мені дивно чути нарікання на створення “угорського району” від українців, які часто мріють усіма правдами-неправдами відлетіти в “Українське село” в Чикаго, де можна жити роками, не знаючи англійської, ходить по неділях на службу в греко-католицьку церкву чи українську православну церкву. Український національний музей. Якось сформулювала моя дочка, коли під час мого “фулбрайту” ми були інтегровані в життя Вашингтона: “Чому в Америці більше України, ніж у нас?”. За логікою українських “патріотів”, американський уряд має зробити все, щоб українці не селилися компактно у Нью-Йорку, Чикаго чи Філадельфії, не зберігали власних традицій, якнайшвидше забували свою українськість та асимілювалися, намагаючись стати White Anglo-Saxon Protestant (WASP) – акронім. Слава Богу, колір шкіри дозволяв…
Новини на цю тему: П’ять головних проблем держави
Українці хотіли ставати американцями, бо їх манив відкритий код американського суспільства. Можливість зробити українську культуру та українську традицію частиною великої американської культури, яка вірить, що наявність у ній етнокультурних анклавів збагачує її набагато більше, ніж загрожує їй. І, звичайно, українці ставали американцями (залишаючись українцями) тому, що Америка відкривала перед ними просто неймовірні можливості для самореалізації. Якщо ми хочемо, щоб ці угорці, які проживають на території України, хотіли ставати політичними українцями, то треба запропонувати їм перспективи самореалізації, порівняні з тими (або кращими за ті), які їм пропонує Угорщина.
Чого гріха таїти, кілька переконливих переваг бути українцями Україна вже мимоволі пропонує угорській громаді. Маючи багато друзів між закарпатськими угорцями, я неодноразово їх просив, чи хотіли б вони приєднатися до Угорщини. Відповідь завжди була негативною. По-перше, приєднання до історичної сім’ї нівелює всі переваги статусу іноземних угорців – суспільства, якому угорський уряд приділяє дуже багато уваги та інвестує величезні ресурси. Українські угорці постійно відчувають переваги позитивної дискримінації стосовно їхніх побратимів, які мешкають з іншого боку кордону. По-друге, чого гріха таїти: на Закарпатті основний годувальник та роботодавець – це межа. У прикордонних районах значної частини населення у тому мірою має вигоду з контрабанди. Зникне межа – зникне прибутковий бізнес.
Ну і останнє. Дивно чують крики про “загрозу відокремлення від України” кількох сотень тисяч етнічних угорців через об’єднання їх в один район у той час, коли мільйони етнічних українців щороку сепаруються від України у пошуках роботи та кращої частки. Єдина здорова форма сучасного націоналізму – конкурентоспроможність. Крапка.
Єдиний спосіб перетворити етнічних угорців, румунів, болгар і навіть росіян на політичних українців – це не змушувати їх навчати в школі української мови та затвердженого МОНом історичного наративу, а запропонувати їм конкурентоспроможну перспективу самореалізації в цій країні. Бути українцем має стати вигідно та престижно. І тоді все одно, в одному районі компактно проживатимуть етнічні угорці, болгари, румуни тощо або в десяти. Все одно вони будуть українськими патріотами. Як мешканці “Українського села” у Чикаго нерідко стають патріотами США ще до того, як добре освоїть англійську мову.
За матеріалами: ZIK
