Стратегічне партнерство зі США: що нам справді передбачає оновлена хартія?
Чи не так?
Стратегічне партнерство зі США оновленою Хартією не оновлюється. Парадокс, але в тексті документа не знайшлося місця для домовленостей, над якими довго працювали як до, так і за часів Зеленського. Тільки мрією так і залишилися перспективи дієвого залучення Вашингтона до «нормандського формату» або високотехнологічна безпекова допомога (і на землі, і в повітрі), або вихід на зону вільної торгівлі зі США (незважаючи на анонси після зустрічі з Байденом у вересні), або лібералізація візового. режим зі Сполученими Штатами. Не дає відповіді нова Хартія і на питання про безпекове партнерство (союзництво в або поза НАТО) між Україною та США. Немає згадки про співробітництво у сфері ППО/О. І все це у перспективі на 10 років! Як не прикро констатувати, але з цих аспектів попередня Хартія дає мові документа зразка 2021 року фору.
Дипломатія Зеленського не змогла роз’яснити сутність та подальші перспективи «Кримської платформи». А заразом і стратегію деокупації Криму. Далі стандартних кліше про невизнання анексії півострова потяг деокупації за Зеленського не пішов, так і залишившись на рейках піару без утримання. Якщо головна ідея платформи була «для координації міжнародних зусиль щодо подолання гуманітарних та наслідків російської окупації Криму» (як зафіксовано у новій Хартії), то, схоже, «Кримська платформа» спочатку заблукала в часі. Подолаються наслідки окупації після деокупації. Однак про це і як туди дістатися — жодного слова.
Регіональне лідерство України звужено до … України. Такий висновок напрошується через факт відсутності у пакеті Хартії домовленостей щодо взаємодії між Києвом та Вашингтоном у сфері регіональної безпеки. Документ зразка 2008 року фіксував такі напрями партнерства як придністровське врегулювання та взаємодію щодо врегулювання інших регіональних конфліктів, заохочення поширення демократії в Білорусі та Україні як лідера ГУАМ. Зараз, схоже, ці теми вже не теми, з відповідними наслідками для потенціалу регіонального лідерства України.
Оновлена Хартія не зберегла Україну як кандидата у членство в НАТО. Логіка оновлення основоположного документа, прогрес на шляху євроатлантичної інтеграції та досвід протистояння зовнішньої агресії, здавалося, повинні призвести до потужнішого сигналу підтримки перспектив членства України в НАТО з боку Вашингтона. Водночас бачимо лише готовність США підтримувати зусилля Києва щодо «максимального підвищення статусу як партнера НАТО з розширеними можливостями», а не як кандидата. Це не нюанс, а вагома різниця.
Зсеред інших недоліків – відсутність згадок про:
- загальну позицію щодо протидії «Північному потоку-2»;
- перспективи посилення санкцій проти Кремля у разі подальшої ескалації агресії;
- історичну декларацію Помпео у Криму, відстоювання прав кримських татар;
- підтримку міжнародного визнання та становлення Православної церкви України;
- програми наукових, освітніх та культурно-гуманітарних обмінів (як це було в попередній Хартії).
Як висновок: поки що нова Хартія більше схожа не на «оновлення», а на «обнулення» — новий відлік стратегічного партнерства З акцентом на внутрішні реформи (протидія корупції, стійкість та незалежність інститутів держави на основі стримувань та противаг, корпоративне управління). Чому дипломатія Зеленського пішла шляхом «заміни», а не «змін до» чи модернізації попередньої Хартії (у ній окремі формулювання справді випереджали час) залишається питанням.
За матеріалами: Високий Замок