“Сьогодні Черкаси у п’ятірці найкомфортніших міст України…” – Анатолій Бондаренко

У листопаді виповнилося 10 років як міським головою Черкас було обрано Анатолія Бондаренка. Нагадаємо, що і на минулих місцевих виборах, що відбулися 2020 року, він знову переміг своїх конкурентів.

Як за цей час змінилося місто і як змінилося саме міське голова – про це йдеться в інтерв’ю Анатолія Бондаренка нашому виданню.

– Місто змінилося. Напевно, найпромовистіший критерій – рейтинг комфортності міст для проживання. Черкаси, коли я прийняв місто, посідали 17-е місце з 20. За незалежними опитуваннями, які на замовлення Асоціації міст України, проводило одне з іноземних рейтингових агентств. 17 місце Черкас із 20 обласних центрів! Це у хвості всіх обласних центрів. Сьогодні ми у п’ятірці чітко: за деякими показниками друге – третє місце, за іншими четверте – п’яте. Але чітко у п’ятірці. І треба врахувати, що з десятирічного терміну близько 4 років – це війна, а до того з 2019 пандемія ковиду. Отже, фактично, повноцінно над розвитком міста значна робота велася лише протягом п’яти років моєї першої каденції. Адже у війну, зрозуміло, практично всі ресурси нашої громади націлені на допомогу Збройним силам, на згадку про загиблих, на підтримку сімей загиблих, на допомогу дітям та сім’ям пільгових категорій. З початку повномасштабного вторгнення на такі цільові програми з бюджету було витрачено близько 3 мільярдів гривень. Можна сказати: якби не було війни, ці кошти пішли б на розвиток міста. І зрозуміло, що місто без цієї війни виглядало б зовсім іншим. Вже було б збудовано Черкаську набережну, яка має стати однією з родзинок. Не думаю, що треба комусь нагадувати, якими були вулиці Героїв Дніпра, Сумгаїтська, Смілянська, де тролейбус не міг проїхати. І які ці вулиці зараз. Та й згадайте, які тролейбуси були! А в 2015 році місто закупило 8 нових тролейбусів і 15 отримало від ПрАТ «Азот». Ми послідовно оновлювали весь технічний парк комунальних підприємств: допоміжну техніку, автовежі для тролейбусного парку, трактори, екскаватори, снігоочисну техніку. Наприклад, комунальне підприємство «ЧЕЛУАШ», яке мало 6 одиниць техніки, наразі має 56. У «Водоканалі» є нові аварійні автомобілі. Я не говорю вже про комунальне підприємство «Теплокомуненерго», яке фактично фактично модернізувалося за ці часи, починаючи від встановлення когенераційних установок, і закінчуючи заміною безгосподарних мереж і мереж, які фактично вже були в аварійному стані. Візьміть ту ж багатостраждальну мережу за Дашкевичем. Там постійно траплялися пориви, а на сьогоднішній день там все відремонтовано і нове покриття. Саме громада міста Черкаси дала перші кошти на відновлення драматичного театру після пожежі, і тепер вона виглядає сучасно. А згадайте наші великі субвенції на закупівлю медичного обладнання для обласної лікарні, для інших обласних закладів, де лікуються й жителі Черкас. А третя міська лікарня? Я добре пам’ятаю, якою вона була. Нині ж 40% відділень відремонтовано, сучасна апаратура. Звісно, ​​нам ще бракує кількох дорогих апаратів, аби повністю закрити цикл. Але і зовнішній вигляд, і внутрішній – гідний. Переконаний, що й черкасці це оцінили. Адже ця лікарня базова не лише для міста, і ми маємо гідно конкурувати, надаючи якісну медичну послугу.

Що стосується себе, то за цей час ми стали старшими і мудрішими. Заробили на посадах багато болячок (сміється – ред.). Але якщо без гумору, нас усіх змінила війна. У цьому кругообігу часто забуваєш, який день тижня. Живеш у постійному стресі, на емоціях. Як усе сьогодні, адже перше, що робиш, коли прокинувся – перевіряєш, чи немає попадань, як країна пережила черговий обстріл, які новини з фронту перевіряємо карту Діпстейт. Щодня на зв’язку зі мною кілька військових бригад, окремі воїни, і ти намагаєшся закрити усі потреби. І про це на 90% ми навіть не повідомляємо, бо не можна.

Управлінські підходи за цей час у нашої команди також змінилися, тому що ми зосередились на великих інфраструктурних проектах. Наприклад, на 2026 рік ставимо завдання розвитку Черкаського стадіону, який сьогодні переорієнтувався та виконує функцію реабілітаційного центру. Там і зараз проходять реабілітацію ветерани, і наше завдання розширити та поглибити цю роботу, адаптуючи наших дітей до мирного життя.

– У вас було багато амбітних задумів. Проте війна внесла корективи. Що встигли зробити, і що віднесли б до успішних активів?

– У другій каденції найяскравішим і, мабуть, проектом, що найбільш обговорюється (посміхається, – ред.) був сквер «Юність». Усі пам’ятають той шквал критики, який мчав від окремих діячів, як там через будівельні паркани перелазили, щоби «викрити злочинні задуми влади». Зрозуміло, що є люди, які просто в опозиції до влади, незалежно від того, що влада робить: хороше чи погане. А зараз ці люди п’ють каву в одному з кафе навпроти цього скверу і милуються «Юністю», і нічого їм не муляє (сміється. – ред.). А у нас у планах було зробити сім (!) таких скверів у різних мікрорайонах міста: у Південно-Західному районі на місці дитячого майданчика на Алеї Путейко, у районі Д біля магазину АТБ тощо. І протягом двох років ми б реалізували реконструкцію місць відпочинку, створивши такі красиві сквери в усіх куточках Черкас. Я вірю, що після війни ми обов’язково повернемося до цих планів.

– Що ж, поки що ці проекти на тривалій паузі. А до яких проектів місто вже не повернеться? Якими дуже шкодуєте?

– Ми у всі проекти хочемо повернутися, бо ми вже їх починали та витратили на них кошти громади. І до тієї ж Черкаської набережної та багатофункціональної спортивної арени, в тому числі і з льодовим полем. Шкода, що довелося все це відкласти, адже ці проекти відкривали нові перспективи розвитку Черкас, а не просто стали окрасою. Хочемо повернутись до будівництва так званого «Президентського дитячого садка» на Митні. Бо зараз там, на жаль, котлован та звалище, адже окремі несвідомі громадяни захаращують той майданчик. Ми втомилися звертатися з цього приводу до Управління капітального будівництва Черкаської ОДА, яке є замовником будівництва та балансоутримувачем цієї земельної ділянки. Ми зараз також напрацьовуємо великий проект реконструкції одного з дитсадків під військовий ліцей, на це державні кошти. Також працюємо над великим проектом реконструкції житла для тимчасово переміщених осіб у приміщенні колишнього дитячого садка на вулиці Перемоги. А також працюємо над передачею ще одного дитячого садка в одному з мікрорайонів міста, що не використовуються, для потреб релокованого навчального закладу. Усі наші заморожені проекти можна буде розморозити та продовжити, бо ми й не починали нічого нездійсненного, а концентрувалися більше на реконструкціях та модернізації комунального господарства. Саме тому зараз ми спокійно проходимо блекаути та опалювальний сезон без перебоїв тепло- та водопостачання. А це, я вам скажу, дорогого коштує, бо можна було зробити парки, сквери, доріжки та тротуарну плитку, а не подбати про комунальне господарство і мати сьогодні величезні проблеми.

Усі інтерв’ю можна прочитати тут: “Ми стали старшими і мудрішими, але не змінили курс”, – Анатолій Бондаренко про свою “десятирічку” на посаді