Що робити з конфіскованими активами агресора – приклад Карпатнафтохіму
В Україні досі немає прозорої та зрозумілої схеми, як чинити з конфіскованими активами агресора. Про це пише МінПром у статті “Інфіковано ЛУКОЙЛом”.
Ще минулого року за клопотанням Генеральної прокуратури було накладено арешт на рахунки та приміщення пов'язаної з російським “Лукойлом” компанії “Карпатнафтохім”, а також на 100% корпоративних прав на підприємство вартістю понад 2,3 млрд грн, які нині належать зареєстрованій у Нідерландах компанії Karpaty Chemical BV У жовтні ці права було передано до управління державного агентства АРМА. У грудні в. о. голови АРМИ Дмитро Жоравович зізнався, що його відомство не має достатнього інструментарію, щоб ефективно керувати цим активом.
У жодному разі відновити роботу “Карпатнафтохіму” у такому форматі, як було раніше, неможливо. Навіть коли настане мирний час. Підприємство надто глибоко було залучено до кооперації з російськими та білоруськими партнерами – від отримання звідти дизпалива (як сировини) до збуту на ринки готової продукції. Його зупинка ставить під ризики роботу тих самих “Карпатсмол”, Калуського трубного заводу та його торговельного будинку “Євротрубопласт” (у тому числі і у разі, якщо ці підприємства будуть повернуті до держави власності України), а також Калуської ТЕЦ, яка пов'язана з ” Карпатнафтохімом” технологічними комунікаціями та закупівлею технічної солі. Не говорячи вже про можливе загострення екологічних проблем у регіоні.
Тому, щоб не стріляти собі в ногу, у таких кейсах, як із “Карпатнафтохімом”, доцільно не зволікаючи вводити певну модель на кшталт санації чи зовнішнього управління – щоб і бізнес міг функціонувати, і гроші не витікали до держав-агресорів. На жаль, за більш як рік повномасштабної війни законодавчо така модель не прописана. Хоча калуський хімічний гігант – не єдиний об'єкт, де його можна було б застосувати.
