Робота, житло, медицина: Головні кроки з адаптації ветеранів
Робота, житло, медицина: Головні кроки з адаптації ветеранів
У кодексі законів про працю слово «ветеран» згадується двічі. Незважаючи на те, що війна щодня збільшує кількість людей, які набудуть статусу ветерана, досі у багатьох законах є сліпі плями щодо цієї групи українців.
Оскільки війна триває, розрив між законодавчою базою та реальністю, з якою стикаються ветерани, зростає, порушуючи критичні питання щодо механізмів інтеграції та підтримки, які їм доступні.
Деякі експертно заявляють, що створюючи для ветеранів закони та напрацьовуючи політики, ми відокремлюємо їх від цивільних, таким чином створюючи нерівність. Однак ми повинні пам'ятати, що вирвані сторінки з життів ветеранів не зможуть повністю компенсувати жодні засоби чи можливості. Натомість надання ветеранам можливості з меншими зусиллями повертатися до громадянського життя, зокрема зменшення бюрократичного тягаря, є критично важливим. Наразі норми, що регулюють гарантії та пільги для ветеранів, розкидані за різними законами та підзаконними актами. Часто ці норми не узгоджені між собою, або їхня реалізація залишається недеталізованою або взагалі відсутня. Тому необхідна систематизація можливостей для ветеранів, яка вилилася б у закон, що регулює різні сфери їх життя — від працевлаштування до житла, медицини, бізнесу тощо.
У цій колонці зосереджуюсь на аспектах, пов'язаних із працевлаштуванням, освітою, перекваліфікацією ветеранів, а також тим, як заохотити роботодавців наймати ветеранів. Адже близько 30% ветеранів Нині немає роботи, попри те, що ринок праці відчуває брак кадрів.
Кар'єрні центри – перша точка входу
Перехід від військової служби до громадянського життя є важливим етапом, який, ідеально, мав би розпочатися ще під час перебування військовослужбовців у збройних силах, як це відбувається у США. На жаль, в умовах безперервної війни в Україні збройні сили перевантажені основними оборонними завданнями, і реалізація якісної програми реадаптації може бути складною. Наразі послуги для ветеранів розкидані між різними міністерствами та установами. Кар'єрні центри, на зразок американських, допоможуть ветеранам зорієнтуватися у можливостях та послугах.
Дослідження, проведений Українським ветеранським фондом Мінветеранів у січні 2024 року, підтверджує необхідність таких заходів. За результатами анонімного онлайн-опитування, в якому взяли участь 1043 респонденти, у тому числі 345 ветеранів, які вже не служать, видно значну потребу в підтримці. Ці ветерани вказали на високу потребу фінансової підтримки (56,16%), зміцненні здоров'я (52,44%) та придбання житла (29,23%). Спеціалізовані кар'єрні центри могли б стати ефективним рішенням для ветеранів, надаючи їм доступ до інформації про права, програми підтримки, психологічні та юридичні консультації, а також допомогу у навчанні та працевлаштуванні. Опитані ветерани також вказали на велику потребу в освіті (26,07%) та підтримці підприємництва (15,19%).
На ринку праці існує динамічна зміна ставлення до ветеранів. Дослідження, проведене серед роботодавців, виявило позитивні зміни у сприйнятті ветеранів як працівників. Роботодавці, які мають досвід найму ветеранів, рекомендують не лише адаптацію самого ветерана, а й усього колективу, а також підходити до ветеранів як до повноцінних членів суспільства.
Значні переваги ветеранів на ринку праці включають високі навички роботи в команді, критичне мислення, відповідальне лідерство та спеціалізовані технічні вміння, які вони отримали під час служби. Ці навички роблять ветеранів перспективними кандидатами у різних галузях, особливо у ІТ, інженерії, будівництві та логістиці.
Опитані роботодавці висловлюють готовність надавати стажування та менторську підтримку ветеранам без досвіду, організовувати навчальні курси та забезпечувати часткову зайнятість. Також важливим є продовження адаптаційного періоду, адаптаційні тренінги, перекваліфікація та профорієнтаційні курси.
Це підкреслює потребу у розширенні програм підтримки, спрямованих на полегшення переходу ветеранів до громадянського життя, та важливість роботодавців у цьому процесі, особливо у сфері освіти та перекваліфікації, що проявляється відповідями ветеранів на потребу у подальшому розвитку їхніх навичок.
Хорошим варіантом є створення спеціалізованих кар'єрних центрів, де захисники та захисниці, а також самі роботодавці могли б отримувати інформацію: про свої права, програми підтримки з працевлаштування, психологічні та юридичні консультації, навчання та підготовку до працевлаштування, про програми адаптації, пошук роботи. На основі даних опитування можна зрозуміти, що кар'єрні центри могли б також відіграти ключову роль у контролі за дотриманням прав ветеранів на робочому місці, оскільки майже третина опитаних ветеранів поки не має роботи, а потреба у працевлаштуванні вказана 24,07% респондентів лише серед ветеранів, які наразі не беруть участь у Силах Оборони України.
Наступний рівень — освіта чи перекваліфікація
Деякі професії можуть втрачати свою актуальність у зв'язку з війною. Наприклад, заводи та шахти, які були унікальними та функціонували у східному регіоні, нині знищуються ворогом. Люди, які були раніше там працевлаштовані, цілком імовірно зараз служать у лавах ЗСУ. Після повернення до громадянського життя їм потрібно буде знайти роботу.
67,5% майбутніх ветеранів не знають про програми навчання та перекваліфікації, які доступні після служби, за даними опитування Українського ветеранського фонду. Наразі перекваліфікація чи навчання ветеранів працює таким чином, що людям самостійно доводиться шукати навчальний заклад чи курси, виконувати низку умов та оформлення документів, щоб отримати гроші на навчання. Такий забюрократизований процес під силу подолати або дуже наполегливим людям, або тим, хто має тимчасовий та фінансовий ресурс на те, щоб отримати цю послугу від держави.
Щоб спростити цей шлях, пропонується, що ознайомлення щодо затребуваних кадрів на ринку праці, а також можливостей щодо навчання та перекваліфікації також надаватимуть у кар'єрних центрах.
Як має відбуватися процес? Ветеран подає заявку на сайті, бронює час та формат індивідуальної зустрічі. (онлайн чи офлайн). HR проаналізує робочий та освітній бекграунд ветерана, допоможе визначити сильні та слабкі сторони, зорієнтує на потреби ринку праці.
Фахівець підбере варіанти для навчання ветерана (курси або ВНЗ) та допоможе з оформленням/поданням документів. На завершення навчання ветеран повторно спілкується зі спеціалістом кар'єрного центру, отримує консультації з працевлаштування, складає резюме. Його дані та резюме також вносяться до бази, з якою працюватимуть комерційні агенції з пошуку персоналу.
Завдання держави не сплатити за навчання ветерана «для виду», а мотивувати захисників та захисниць отримати якісні знання, щоб підвищити їхню конкурентоспроможність.
Яскравий приклад того, як ці ветерани здатні зробити величезний внесок в економіку країни — це результати закону. «Про реабілітацію військових« (GI Bill), прийнятого США в 1944 року.
Після Другої світової США повернулися 16 мільйонів ветеранів. Уряд виділив $14,5 мільярдів на їх освіту чи перепідготовку. Програмою скористалося майже половина ветеранів. Ті, хто скористалися освітньою субсидією, заробляли в середньому на 10—15 тисяч доларів на рік більше, ніж їхні побратими, які не навчалися. При цьому більш освічені ветерани створювали податкові надходження вдесятеро більше за вартість програми, таким чином стимулюючи економіку.
Страхи та болі роботодавців
Аналітики Українського ветеранського фонду провели кілька досліджень та опитувань з працевлаштування ветеранів. Запитували також і роботодавців, з якими перешкодами чи моментами вони бояться зіткнутися (Дослідження). Загалом у глибинних інтерв'ю не було виділено дискримінаційних застережень від роботодавців. Понад 90% українців готові взяти на роботу захисників та захисниць.
Однак на поверхні залишаються такі питання: ветерани потребуватимуть більшої кількості відпусток для реабілітації здоров'я; для ветеранів з інвалідністю потрібен інклюзивний простір; ветеранів можуть знову покликати на службу.
Ми всі розуміємо, що для бізнесу, окрім соціальної складової, важливим є питання грошей. Тому не соромно озвучувати проблемні питання, адже так ми спільно зможемо налагодити діалог та співпрацю між бізнесом та ветеранами. Спираючись на досвід США, виділяємо наступні заохочення для бізнесу, які можуть позитивно вплинути на найм і в Україні..
Наприклад, американський бізнес має низку пільг, у тому числі податкових, які повністю перекривають фінансові втрати підприємця у разі, якщо його працівник-ветеран потребує більше відпусток. Щодо інклюзивних робочих місць, то зараз в Україні діє програма з відшкодування коштів, витрачених підприємцем на обладнання такого місця. Можна одержати до 106 тисяч гривень. Ця постанова Кабміну могла б бути закріплена на законодавчому рівні.
Щодо повторної мобілізації ветеранів. У США бізнес може отримати $2 млн пільгового кредиту, якщо їхній працівник є ветераном, якого призвали на службу. Це заохочує роботодавців наймати ветеранів та не боятися, що їх можуть мобілізувати.
Загалом кожен «страх» підприємця можна перетворити на можливість розвитку. А це у свою чергу гарантуватиме ветеранам нормальні робочі місця та захист від дискримінації на ринку праці.
Важливо працевлаштовувати подружжя ветеранів
У зв'язку з поточною ситуацією в Україні багато сімей, особливо сім'ї військовослужбовців, стикаються з викликом адаптації до нових життєвих обставин. Не менш важливо розглянути і ситуацію сімей, де один із подружжя не служить у Силах Оборони України. Ці сім'ї часто перебувають у стані невизначеності, не маючи можливості адекватно планувати своє майбутнє, живучи в режимі, де вони не на війні, але й не повністю інтегровані у громадянське життя. Підтримка таких сімей має стати пріоритетом у національних програмах допомоги ветеранам.
Ситуація в Україні складається таким чином, що багато людей змушені переїжджати на нові місця. Часто сім'я військових опиняється у ситуаціях, коли маючи освіту та кваліфікацію не можуть знайти роботу, будувати кар'єру. Щоб полегшити цю ситуацію необхідно розширювати можливості сімей ветеранів. Зокрема, це може бути не лише пошук роботи через кар'єрні центри чи пільги, а й надання фінансування на розвиток власної справи, що вже наразі реалізує Український ветеранський фонд.
Важливо також зробити зміни до Кодексу законів про працю Україниувімкнувши окремий розділ «Праця ветеранів», яка б деталізувала норми регулювання трудових відносин для ветеранів та їхніх сімей та забезпечила їм певні пільги.
Наймання на роботу ветеранів — це не про шляхетний жест. Це про подяку та повагу, на яку заслуговують наші люди.
