Причина загострення суспільних відносин між Володимиром Зеленським та Рінатом Ахметовим
Того ж вечора Зеленський виступив із відеозверненням, у якому торкнувся енергобезпеки. «Щороку восени та взимку деякі олігархічні структури розпочинають гру під назвою «Штучний дефіцит». Суть дуже проста: розганяються новини про нестачу вугілля, газу – і попит зростає. Ціна збільшується – ми платимо з вами. Я впевнений, що цього року цю гру краще не розпочинати, бо, крім вашого дефіциту, цілком реальний наш дефіцит — дефіцит терпіння. А коли в держави закінчується ангельське терпіння, у когось починається пекельний період».
Прізвище Ахметова не було названо, але всі охочі здогадалися, про кого йдеться. У зв’язку з цим у багатьох, звісно, виникли побоювання, до чого призведе протистояння між Зеленським та Ахметовим, особливо через зовнішні загрози — з боку режимів Путіна в Росії та Лукашенка у Білорусі. Питання енергетичної стабільності стає ключовим на найближчі місяці. І для всіх українців дуже важливо, щоб медіавійна між владою та власником найбільших енергоактивів не вилилася у повномасштабну енергетичну катастрофу.
Чому Ахметов не боїться РНБО
Якщо оцінити сили сторін, то об’єктивних передумов для енергетичної війни між Зеленським та Ахметовим немає. Точніше, Зеленський не має для цього ресурсів, а Ахметов — бажання.
Теоретично не можна виключати варіанти, які на РНБО обговорять справу «Роттердам+» та за підсумками обговорення запровадять санкції проти Ахметова та його компаній. Можна навіть пофантазувати, що на електростанціях ДТЕК Енерго запровадять зовнішнє управління під приводом високих міркувань енергетичної безпеки держави.
Але на практиці це виглядає не більш ніж страшилкою. Тобто, слова Данилова та видосик Зеленського після РНБО 10 листопада — це лише погрози, розраховані на публіку: дивіться, як ми жорстко попередили Ахметова.
Насправді ситуація в енергетиці зараз дуже залежить від доброї волі Ахметова. Місяць тому ДПЕК запустив мінову програму, суть якої полягає у терміновому позаплановому постачанні вугілля партнерам по ринку, зокрема державній компанії «Центренерго», для закриття у них короткострокового дефіциту у вугіллі. Першу партію 37,5 тис. т було відвантажено на державні ТЕС компанії «Центренерго» 12 жовтня. Причому постачання здійснюються в борг. «Наступна компенсація цього обсягу через зустрічні постачання здійснюватиметься після нормалізації постачання вугілля у партнерів», — пояснили у ДТЕК.
Щоб забезпечити себе та інші українські компанії вугіллям, ДТЕК уже кілька місяців імпортує вугілля із Польщі та США. Зокрема, з поляками підписано дві угоди на постачання 340 тис. т енергетичного вугілля. 22 жовтня стало відомо, що ДТЕК та міжнародна компанія HC Trading домовилися про додаткову партію американського вугілля обсягом 60 тис. т. Очікується, що постачання прибуде до України в середині листопада. Сумарно обсяг вугілля, законтрактований із США, становить 285 тис. т.
Крім того, електростанції ДПЕК реально рятують українців від віялових відключень електрики по всій країні. У жовтні компанія виробила майже 2,5 млрд кВт-год електроенергії – на 18% більше, ніж у жовтні минулого року. Ці постачання компенсували втрати української енергосистеми через простий ряд інших генеруючих потужностей.
Ці факти свідчать насамперед про те, наскільки погано підготувалися Зеленський та його уряд до опалювального сезону. Якби вільні фінансові ресурси були пущені на завчасне придбання вугілля та природного газу, тоді, напевно, він міг би зараз щось диктувати Ахметову. Звичайно, політичні емоції можуть затьмарити будь-які раціональні резони, і Банкова може вистрілити за Ахметовим санкціями РНБО. Однак це стане тригером для катастрофічних сценаріїв не лише енергосистеми, а й влади.
Політика замість економіки
Тут напрошується інше питання: а чи не захоче Ахметов скористатися ситуацією для енергетичного шантажу? У пошуках відповіді можна проаналізувати меседжі, які йдуть у суспільство від телеканалів Ахметова. Якби він хотів налякати владу енергетичним колапсом, напевно, йшла б хвиля будь-яких економічних вимог, без виконання яких шахти та електростанції можуть зупинитися.
Але такої хвилі нема. З початку жовтня спостерігається різке зростання політичної критики на владу. І ситуація в енергетиці теж використовується саме для цього, щоби виставити владу в максимально непривабливому світлі.
Банкова зараз нічого не може зробити Ахметову, і саме тому його медіахолдинг так спокійно розпочав атаку на владу. Складається враження, що час тактичних та ситуативних розбіжностей між Ахметовим та Зеленським залишився у минулому. Тепер розбіжності стали стратегічними та світоглядними. Зеленський бачить переможцем наступних президентських виборів себе, а в Ахметові бачать у президентах людину з якимось іншим прізвищем.
І зараз медіа Ахметова працюють не на те, щоб він виторгував бонуси чи преференції, а зниження рейтингу Зеленського. Саме тому медіахолдинг Ахметова дражнить президента Разумковим і цілою низкою інших політиків, які не стримують себе у критиці нинішньої влади. У нас парламентсько-президентська республіка, до того ж чергові парламентські вибори мають відбутися раніше за президентські: нова Верховна Рада має бути обрана 29 жовтня 2023 р., а перший тур президентських виборів має пройти 31 березня 2024 р. Тому перший інтерес Ахметова — мінімізувати фракцію ” слуг народу” у новому парламенті. Ток-шоу на телеканалах «Україна» і «Україна 24» вже зараз системно працюють над розкручуванням політиків, які можуть піти на парламентські вибори кількома колонами, щоб максимально охопити електорат, що розчарувався в Зеленському та слугах.
Що не поділили Ахметов та Зеленський? Тут не зайве згадати конфлікт між Разумковим та Банковою навколо закону про олігархи. Разумков пропонував, щоб упорядкуванням реєстру олігархів зайнявся незалежний орган за участю міжнародних експертів. А Зеленський наполягав, що це повноваження РНБО. Можна вважати, що Зеленський і Ахметов не поділили тільки дрібниці. Хоча це, звичайно, не дрібниця. Ахметову потрібен парламент, який скасовує закон про олігархів як антиконституційний. Зеленському потрібна абсолютна влада, і саме для цього йому знадобився закон про олігархів. Напевно, за таких розбіжностей важко дійти спільного бачення майбутнього.
Сумнівно, щоби найближчі кілька місяців були вирішальними. Потім опалювальний сезон закінчиться і енергетичний гачок, де сидить Зеленський, втратить своє значення. Але до чергових парламентських виборів ще близько двох років. А за півроку після весни — початок нового опалювального сезону. І події найближчими місяцями мають хоча б підказати, наскільки довго вирішив воювати Ахметов проти Зеленського.
За матеріалами: ДС
