“Половина виборців знає мій телефон”: як працює громадська приймальня Араїка Мкртчяна
Голова депутатської фракції “Слуга народу” у Черкаській міськраді Араїк Мкртчян проводить прийом громадян кожну другу середу місяця з 16 до 17 години у приміщенні дитячої бібліотеки за адресою: вулиця Сумгаїтська, 24, йдеться на офіційному сайті Черкаської міськради.
З якими питаннями найчастіше до нього звертаються городяни, чому депутатам не потрібно повертати фонди та які ініціативи чекають від громадян — спеціальна розмова Громадської.
Коли ми приїжджали до вашої громадської приймальні, ви казали, що зазвичай люди виходять на зв’язок із вами по телефону. На сайті міської ради ваших особистих чи інших контактних даних немає. Скажіть, як люди можуть знайти номер телефону?
Я, певно, один із небагатьох депутатів Південно-Західного району, номер телефону якого 50% громадян точно знають. І знають, де мене знайти: вони знають, де я приймаю. І вже цього дня, коли вони йдуть туди, вони знають, що я буду, або якщо є питання, вони телефонують. Я сам був здивований, коли востаннє хтось галас пустив, що гроші роздають.
Чи завжди ви особисто проводите прийом?
Так, завжди.
Чому? Чи є у вас помічник?
Нема зараз. Люди вибрали тебе, а не помічника. Є моменти, коли мене може не бути, тоді хтось із моїх іде туди. Ну, а здебільшого 99% я є.
Якщо ми говоримо про 2025 рік, то чи можете ви, згадати чи бодай приблизно сказати, скільки було до вас особисто звернень громадян?
Дивіться, сказати, що багато було, я не можу, тому що ми ухвалили рішення років два чи три тому, що немає депутатських грошей. Там спочатку було 30 тисяч, потім 60 чи 70 тисяч гривень. І народ уже знає, що на початку року гроші є, йдеш на прийом і вартує 50-70 осіб. І коли заходиш, кажеш, окрім грошей, хтось хоче, одиниці можуть бути, решта за грошима. Ось і все. Гроші. 1% звернень – ліфт зламався, то ліфт не чекатиме місяць, поки Мкртчян прийде. Дзвонять більше, ніж приходять.
Скажіть, чи вдалося якось вплинути вам як депутату на ситуацію з непрацюючим ліфтом?
Люди за ліфти не хочуть платити. І там є боротьба між “Новою якістю” та ще однією організацією, яка обслуговує ліфти. Одні гроші беруть, іншому не дають – такі стосунки між ними, а люди вже не платять, розумієте? І коли ти телефонуєш, щоб дізнатися, хто має ремонтувати ліфт, кажуть, що 19 тисяч гривень не заплатили. Платіть і ліфт відремонтують. Ліфтів у нашому місті багато не працюють, і в тебе стільки грошей нема. І коли розуміють, що ти одного разу зробив, то вже все – ти винен усім. Ти депутат – ти винен усім. Можна подумати, що я отримую мільйонну зарплатню.
Чому я не роблю? Це, гадайте, коли створюєте ОСББ, хтось думає, що далі буде? Навіть коли жителі ОСББ збираються, не всі виходять із під’їздів, щоби вирішити проблеми вдома. Мешканці не хочуть, а хочуть це перекласти на депутата, бо він є депутатом. Ну, платіть та добивайтеся.
Скажіть, пане Араїку, ви зазначили, що відколи ліквідували депутатські фонди, зменшилася кількість звернень громадян. На вашу думку, чи варто їх повернути?
Депутатські фундації? Відповім, чому не варто. Тому що щороку приходять практично 80% тих самих людей. Але я завжди давав 300, 400, 500 гривень, дуже рідко – 1000 гривень. Чому? Візьмемо депутатський фонд – 60, 65, 70 тисяч гривень. Приходиш на прийом громадян, а там стоять 70-100 людей. Якщо ти роздаси за один раз… Ці 70 тисяч гривень, можливо, одному онкохворому, і мало буде правильно? Але ти не поясниш, чому ти гроші дав одному. Я намагався завжди давати до 500 гривень. І багато я зі своєї кишені давав. А зараз будь-яка людина піде до лікарні, вже хвороба є, я повірю. І з цими довідками приходять по гроші.
Ви сказали, що 99,9% звернень стосуються вирішення якихось фінансових, соціальних, побутових питань. У цій каденції чи можете ви згадати звернення громадян, які стосувалися інших питань, якихось інфраструктурних щодо будівництва міста, архітектурних?
Ні, ні. Лікарні не так ухвалили – депутат винен. Асфальту немає у дворі, бо вони не можуть створити ОСББ. Я іноді крокую Південно-Західним, перед дворами, у багатьох місцях асфальт у дуже поганому стані. Реально потрібно ремонтуватись. Це вже має робити ОСББ.
А в чому проблема, на вашу думку, що звернення бувають такими, про які ви говорите, і чому немає звернень, які стосуються, скажімо, розвитку міста Черкас? Проблема в низькому рівні комунікації місцевого самоврядування з громадянами та взагалі в низькому рівні залученості?
Щоразу, коли телефонують, кожен висловлює свою точку зору. Якщо ми говоримо про такі речі, як асфальту немає або ларьок знову поставили. Ну, що поробиш? Чи є служби, які мають дивитися на це, правильно? Звертаються, відповіді немає, тоді звертаються до депутата, депутат має воювати. Люди самостійно мають обстоювати свої права.
Пане Араїку, а чи змінилися запити громадян у зв’язку із запровадженням військового стану з початку повномасштабного вторгнення Росії?
Дивіться, що з початком повномасштабної війни люди якось підтримували один одного, ділилися. Це тривало півроку. Небагато. Потім кожен почав думати про себе. Це дуже прикро, що немає того, щоби подумати про інше.
А який алгоритм дій, якщо, наприклад, сьогодні чи завтра звернеться до вас людина з якимось питанням, де ви можете бути ефективною, як депутат міської ради?
Я завжди це роблю. Який алгоритм дій? Дуже часто особисто дзвоню, прошу, що ось, мовляв, є така невідкладна проблема, скажімо, з опаленням узимку — десь заповітний радіатор чи десь водопостачання пошкоджене чи асфальт не полатали після ремонту, я дзвоню прямо керівникам комунальних господарств, прошу їх допомогти. Я їм дякую, що у 95% випадків вони реагують.
А чи можна сказати, скільки таких звернень таки було минулого року?
Багато, багато. Я ж їх не записую, у мене, як прохідний двір. І так постійно.
Окрім соціально-побутових питань, з якими питаннями звертаються до вас люди?
Переважна більшість звернень із проханнями щодо матеріальної допомоги.
Який ви бачите алгоритм, можливо, подальшого вдосконалення системи взаємодії з виборцями, оскільки депутат міської ради, згідно із законом про статус депутата, має таки представницькі функції, а не функції вирішення якихось дрібних соціально-побутових питань? Якою б ви хотіли бачити цю взаємодію між виборцем та депутатом?
Вона скоро зміниться – це взаємодія. Прикро те, що коли люди йдуть голосувати, такої великої кількості звернень немає. Голосують за кандидатів у депутати, які роздають гроші, вони у своєму житті цвяха не забили, нічого не бачили. А потім ці депутати заходять у свої фантазії, що, мовляв, зараз зайдуть у депутатську залу, і тут усе буде так, як вони сказали. Глибоко помиляються всі, хто так думає. Я теж уперше, коли став депутатом міської ради, думав, що я все можу, бо депутат. А потім ти берешся щось робити, і виявляється, що тут треба ще підійти так, щоби тебе почули, бо не так просто. Тут є різні фракції, і кожна фракція має своє бачення. Спробуйте домовитись. А без умовлянь нічого хорошого не буде. Ви вважаєте, мені все подобається? Ні. Але якщо ми підняли цей корабель, то маємо робити так, щоб він не тонув. Якщо тут постійно будуть чвари, то постраждають, звісно, городяни. Так, багато не влаштовує, багато відбувається добре. Як кожна сім’я має свої проблеми, так і тут. А як дивитися збоку, то начебто все добре.
І насамкінець. Каденція депутатів Черкаської міської ради, яку ви представляли, набула чинності наприкінці 2020 року, коли відбулися вибори депутатів і міського голови. Згідно з Конституцією, термін її дії – п’ять років. Він уже скінчився. Як ви думаєте, чи вплинуло це на ефективність такого інституту, як місцеве самоврядування та на ваше особисте ваше?
Підуть одні, прийдуть інші — те саме.
У чому проблема? Що б ви хотіли покращити?
Ті, хто хочуть прийти до міської ради та стати депутатом, не всі негідники. Вони вчинять по-іншому. Адже ми розуміємо, що протягом 30 років нічого не змінюється.
Які у вас є побажання до громадян, щоби ефективно було місцеве самоврядування?
Коли люди голосують за гроші, вони повинні розуміти, що після цього захочуть і освітлення, і ліфт, і решта.
Тобто відповідальність?
Так. Ви розумієте, якщо ви не йдете на вибори, молодь не хоче виборів, люди середнього віку теж не ходять на вибори, то в бій ідуть лише люди похилого віку. А що їм? Вглиб проблеми дивитися треба, а не так, що цей кандидат хороший, він перед виборами прийшов, щось обіцяв. Люди не знають у районі, хто він, а він перемагає та стає депутатом. Запитання: як? Я у своєму Південно-Західному районі стільки питань вирішував і кілька разів не пройшов до поради. Ось відповідь на решту запитань.
