Обіцянка повернути депозити в СРСР: чи можливо це?
Міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що українці зможуть повернути вклади часів Ощадбанку СРСР. Точну дату можливих виплат і механізм компенсації політик не уточнив.
Читайте про те, скільки мільярдів втратили українці через обнулення вкладів, як і скільки грошей можна повернути. РЕЦЕНЗЕНТ.
Сума може бути непомірною для України.
Після розпаду СРСР Україна зобов’язалася виплатити Ощадбанку СРСР майже 132 мільярди гривень боргу. Держава не могла одразу виплатити таку суму. Тому ми вирішили виплачувати гроші поетапно.
З 1997 по 2012 рік до бюджету виділялися певні суми на погашення цього боргу. Найбільші виплати були у 2008 та 2012 роках. У 2008 році громадяни отримали так звану «Юлину тисячу»: компенсацію по 1000 гривень незалежно від розміру вкладу.
12 мільйонів громадян зареєструвалися для отримання компенсації. Але тодішній уряд на чолі з Юлією Тимошенко виділив на погашення боргу лише 6,4 мільярда гривень. Близько половини інвесторів отримали компенсацію.
У 2012 році уряд Миколи Азарова почав виплати. Вони збиралися розрахуватися з тими, хто зареєструвався раніше, але не встигли отримати «Юлину тисячу». Щоправда, не встигли відшкодувати всім, навіть тисячі. Фінансування надійшло лише на суму 4,55 мільярда гривень. Але в обох випадках це створило величезні проблеми для економіки країни: спровокувало інфляцію та посилило майбутні кризи.
Загалом за весь період вкладникам колишнього Ощадбанку відшкодовано лише трохи більше 15 млрд грн – лише 1/9 від початкової суми. Слід розуміти, що 1000 радянських рублів і 1000 гривень мають абсолютно різну купівельну спроможність. Тому компенсацію не можна порівнювати зі збитком. Якщо врахувати інфляцію, сума буде просто непідйомною!
«Звісно, ми не можемо собі цього дозволити», — резюмує голова Комітету економістів України Андрій Новак. “Україна ледь справляється з тими нинішніми соціальними благами, які ми накопичили за роки незалежності. Як ще взяти на себе зобов’язання держави, якої вже давно немає? Якщо йти за цією логікою, ми повинні компенсувати втрати часів УНР чи Російської імперії”.
Грошей на повну компенсацію ніколи не буде.
У 1991 році інші колишні республіки Радянського Союзу зіткнулися з тією ж проблемою, що й Україна. І вирішували це різними механізмами. Дехто встановив певну суму компенсації, яка виплачується людям, і на цьому питання закрили (Литва). Інші перераховували гроші за певним співвідношенням і повертали по черзі невеликі суми різним категоріям населення (Молдова). У деяких країнах частина коштів зараховувалась як оплата певних товарів і послуг (Білорусь).
Сергій Марченко
«Щоб почати компенсацію, нам потрібно прийняти політичне рішення, що ми від чогось відмовимося і компенсуємо витрати», — говорить голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. “Тоді можуть бути різні варіанти, ми можемо випускати облігації, щоб залучати кошти і платити інвесторам, ми можемо роздавати ці облігації людям. Але знову ж таки, облігації не безкоштовні, їх доведеться оплачувати з бюджету. Ми ще можемо шукати шляхи реструктуризації. Але головне питання – де взяти гроші – залишається. І воно не має чіткого економічного рішення. Якщо ми звідкись гроші візьмемо, то доведеться пояснювати це суспільству: і тим, хто хоче отримати. компенсації і тим, з чиїх податків вона буде виплачена.
Дві найбільші депозитні виплати в Україні збіглися з великою приватизацією, завдяки чому наша країна отримала незаплановані надходження до бюджету. Напередодні виплат 2008 року відбулася приватизація “Криворіжсталі”, яка принесла до бюджету понад 20 млрд грн. А в 2012 році інвестори виплатили кошти, отримані від продажу «Укртелекому».
«Такі суми наш уряд міг би заплатити лише на тлі великих приватизаційних розпродажів, яких апріорі немає і зараз бути не може», – каже економіст Олексій Кущ. не буде».
Питання політичне: навіщо обіцяють виплати?
Незважаючи на очевидну неможливість виплат найближчим часом, політики бояться розчарувати громадян, які все ще чекають на свої гроші. А деякі кандидати на ту чи іншу посаду досі активно експлуатують цю тему і обіцяють повернути все, щойно прийдуть до влади.
Повернення грошей ошуканим вкладникам було частиною президентської програми Віктора Ющенка в 2004 році, Юлія Тимошенко говорила про депозити на парламентських виборах 2007 року, а Віктор Янукович обіцяв повернути втрачені гроші в 2010 році. Цю ж обіцянку Юлія Тимошенко знову згадувала під час президентської кампанії 2019 року.
Але Андрій Новак дуже скептично ставиться до таких обіцянок політиків: “Це дешевий, примітивний і дуже цинічний популізм. Він покликаний зачепити почуття людей, які втратили свої інвестиції. Політики заздалегідь знають, що нічого з цим не зроблять. Але напередодні виборів вони спекулюють на цих темах”.
Олексій Куш, зі свого боку, сумнівається, що гроші повернуть, особливо з огляду на політичну систему: “Зараз у нас тенденція до декомунізації, до “відрізання пуповини” від СРСР. Тому навряд чи нинішня влада виконає зобов’язання Ощадбанку Радянського Союзу”.
Якщо ми його повернемо, то не за наш рахунок.
За словами Андрія Новака, Україна не може повернути ці депозити з коштів платників податків, оскільки гроші Ощадбанку не надійшли до бюджету нашої країни, а були вкрадені напередодні розпаду СРСР: «За розпорядженням центрального керівництва тодішнього Ощадбанку СРСР, що знаходився в Москві, в один день всі гроші з рахунків жителів УРСР та інших республік були переведені в центробанк для переговорів з Росією. Оскільки ця країна оголосила себе правонаступницею, то це означає успадкування вкладів радянських громадян в Ощадбанку СРСР, звичайно, з індексацією купівельної спроможності».
Оскільки у нас зовсім інший порядок денний у переговорах з Росією, а бюджет у найближчі десятиліття не зможе збільшитися настільки, щоб легко покрити такий величезний борг, компенсувати депозити колишнього Ощадбанку СРСР просто неможливо. Але повністю це питання закрити не можна. Він періодично порушуватиметься, поки в Україні є виборці, які чекають на свої втрачені гроші.
