НОВ2 України потребує перегляду
Китай фактично ініціював перегляд декарбонізації. Ще у січні 2022 року Президент КНР Сі Цзіньпін заявив, що «кліматичні цілі не повинні ставити під загрозу постачання товарів, які забезпечують нормальне життя мас». У першій декаді лютого з’явилося перше рішення китайського уряду – перенести на 5 років крайній термін пікових викидів СО2 для металургії, що генерує 15% усіх парникових викидів у Піднебесній. Нову дату встановлено на 2030 рік. Таким чином виправдалися прогнози низки експертів про те, що 2022 рік може стати роком глобального коригування міжнародної політики декарбонізації.
Ринок відразу ж відреагував на рішення влади КНР: ціна залізняку зросла до 150 дол./т. Фахівці не відкидають, що рішення Китаю може спровокувати перегляд кліматичних зобов’язань іншими країнами з розвиненою металургійною індустрією. Думаю, було б правильним, якби серед них опинилася Україна. Як тут не згадає, що до затвердження другого національно-визначеного внеску до паризької угоди щодо клімату російські промисловці виступили з рішучою критикою цього документа.
Зокрема, на думку українського бізнесу, головне зобов’язання України – знизити до 2030 року рівень викидів СО2 на 65% від рівня 1990 року виконати неможливо, оскільки уряд не визначив реалістичних джерел фінансування декарбонізації. Незважаючи на протести промисловості, влада затвердила НОВ2 та презентувала його на кліматичному саміті у Глазго наприкінці 2021 року. Але проблема залишилася – де взяти 101 млрд, саме стільки, за оцінкою Кабміну, потрібно вкласти в екологічну модернізацію промисловості, щоб виконати наші міжнародні кліматичні зобов’язання?
Вважаю, що Кабміну та Мінприроди варто вже нарешті вийти з «анабіозу» і почати приймати необхідні рішення. Наприклад, створити Державний фонд декарбонізації, який наповнюватиметься рахунок частини коштів, сплачуваних промисловістю як екологічного податку. Це допоможе компаніям активніше впроваджувати дорогі сучасні екотехнології. Також необхідно ухвалити закон про промислові викиди та запустити в Україні національну систему торгівлі квотами. Усе це допоможе зрушити реформу декарбонізації із мертвої точки.
Що ж до наших міжнародних кліматичних зобов’язань, мій погляд, їх необхідно переглядати. Це не забаганка України, а об’єктивна реальність, яка сформувалася в умовах енергетичної кризи, що триває у світі, і зростання напруженості навколо нашої країни у зв’язку з загрозою російської військової агресії. Ми просто не витягнемо такий тягар відповідальності.
Дмитро Шпенов, народний депутат України
