Нецензурство як політичне кредо: “черкащанам” в облраді не дали обрати нового голову
Сесія Черкаської облради 17 жовтня, на якій депутатський корпус мав проголосувати за відставку Анатолія Підгорного та нового кандидата на цю посаду, перетворилася на ціле шоу цинізму та зневаги.
Нагадаємо, явно під тиском головних «акціонерів» партії черкащанських агробаронів Анатолій Підгорний був змушений написати заяву про звільнення, а коли її не прийняли на попередній сесії, написав її вдруге. Справа в тому, що дві відомі бізнес групи, які є «батьками-засновниками» цієї політичної сили, вирішили кинути токсичний актив перед нібито «привидом» майбутніх виборів. А Анатолій Підгорний як голова облради встиг надзвичайно прославитися: підтримав московську церкву, виступив проти перевірки комунального майна облради, тим самим заблокувавши підтримку ЗСУ від продажу комунальних неліквідів, не підписав документи на стомільйонні іноземні інвестиції в область, оформив сумнівну інвалідність під час війни та не дав реформувати МСЕК в області. Він також «прихопив» у приватну власність ласий шматок ґміни «Облпалів», розбагатів за президентство і навіть збудував собі садибу в мальовничій заповідній зоні. За всі ці «подвиги» він разом із дружиною «пройшов» у 4 кримінальних справах. Тому партійні ляльководи вирішили замінити його іншим кандидатом, таким же зручним для їхніх темних справ, але не таким заплямованим. І як найбільша фракція після виборів “черкащани” без опозиції отримали посаду голови облради, але тепер кожен має нести політичну відповідальність за діяльність свого кандидата. Адже вони всіляко підтримували Підгорного і були його активними політичними спільниками.
Тому на першій сесії самі «черкащанці» не голосували за відставку Підгорного, оскільки їм не вистачило голосів для обрання наступника.
Перед засіданням 17 жовтня політичний пасьянс розгортався зовсім по-іншому, оскільки фракція «За майбутнє» висунула альтернативного кандидата, нинішнього військового Ежена Курбе, навколо якого об’єдналася велика кількість депутатів.
Звичайно, був і чорний піар, який напередодні сесії масово вкидувався в інформаційний простір і був спрямований проти Курбе. Головними ініціаторами політичної спецоперації «антиКурбе» виступили кілька депутатів, за логікою, фракцій «Черкащанці» та «Європейська Солідарність». Останній був зацікавлений у знятті Підгорного, а не обранні нового голови, бо тоді його місце зайняв би перший заступник, їхній однопартієць Роман Сущенко. Саме для того, щоб ще більше сплутати карти, Порошенкови висунули іншого кандидата зі своїх лав – В’ячеслава Бабенка.
Самого Підгорного, вочевидь, хотіли або зняти з посади, і позбавити депутатських повноважень, мабуть, щоб він міг вільно їздити за кордон, подалі від криміналу, а з депутатським мандатом це неможливо. Або залишатися і заступником, і головою.
Підтримала Курбе і «Батьківщина», яка є, так би мовити, «молодшою сестрою» фракції «За майбутнє» через тривалу спільну політичну історію їхніх депутатів.
Зрозуміло, що влада хотіла швидкого обрання нового голови, а не з деспотичних «черкастів», тому робила ставку на Курбе. Однак у провладній фракції «Слуга народу» було багато «обделених» депутатів, тому політичних куренів не створювалося.
Зрештою, на сесії всіх «кинули»: Підгорного залишили депутатом і зняли з посади, а Курбе не обрали. Перемогла лише «Європейська Солідарність»; мало хто в регіоні може конкурувати з майстерністю політичного шахрайства. Так вона блискуче зіграла свою багатосерійну роль.
Цікаво, що деякі черкащанські депутати були в такому піднесеному настрої перед голосуванням, мабуть, насолоджуючись своїм планом розбудити опонентів, що згодом написали у своїх бюлетенях відверту нецензурну лексику в стилі послання російському кораблю. Мовляв, усі йдуть. Очевидно, що «всі» — це ті, хто шокований такою зарозумілістю та зневагою.
Як написала у Facebook депутат партії «За майбутнє» Валерія Бондаренко, вона шокована та обурена таким хамством з боку своїх колег та інших депутатів.
“Сьогоднішнє засідання облради стало черговим іспитом на зрілість для всіх нас. Довелося зробити вибір – не між “своїми” і “чужими”, а між відповідальністю та байдужістю. На жаль, перемогли не аргументи, а інтрига. Напередодні всі депутати отримали лист від руху “Чесно” (рух “Чесно” офіційно заперечує свою причетність до цього фейку – ред.) з наклепом і заклик не підтримувати Євгена І вже в той же день один з його колег – випадково – надіслав повідомлення всім депутатам, яке лише підтвердило спробу скоординованого впливу на результат голосування. У нас в залі 50 депутатів, 28 – за Курбе, 1 – просто зіпсовані, але з аморальними і нецензурними написами взірець відповідальності і культури колись боляче бачити, що в сесійній залі, де треба говорити про довіру і майбутнє, з’являються нецензурні написи і кулуарні домовленості, це принижує не тільки політику, а й людську гідність слова в бюлетенях», – написала Валерія Бондаренко.
Звичайно, реакція влади на цей демарш не змусила себе чекати. Адже зрозуміло, що Офіс президента уважно стежив за процесом, і в столиці було важливо зберегти політичний мир в регіоні, а не кидати політичні карти опозиційним силам. А так – облрада, по суті, була передана партії Петра Порошенка. Тож пішли гучні звільнення: з МХП попросили нардепа від Черкащани Олександра Воскобойніка, який очолював Центральний хаб агрохолдингу та брав активну участь у політичному «бунті». І такі структури майже ніколи не перетворюються на опозицію до влади. Також з ОВА звільнили начальника управління капітального будівництва Ростислава Євміна, якого пов’язують із “золотонським бізнес-колом” інших впливових черкащан. Цікавий збіг, погодьтеся.
І саме це отримало розголос. Багато інших управлінських рішень залишилися за кадром, і ми переконані, що ще не всі кроки для стабілізації ситуації в обласній раді зроблені. І, мабуть, Черкаси від цього тільки виграють. Бо демарш «черкащан» продемонстрував не лише те, що вони можуть нагнітати ситуацію в облраді, а й те, що їм абсолютно ні до чого, окрім власних корисливих (і, за їх словами, суто корупційних) інтересів. Перспектива позбутися впливу на комунальні підприємства та численне та непроінвентаризоване майно облради виявилася для них більш тривожною, ніж те, як вони постануть перед виборцями та в умовах війни в країні. Звісно, фінансова складова життя регіону не постраждає, адже вже не вперше левову частку обов’язків бере на себе обласна військова адміністрація. Але з політичної точки зору на черкащан чекають хвилюючі часи. Сподіваємось, це також буде пізнавальним.
Тетяна Воронцова
Нецензурство як політичне кредо: “черкащанам” в облраді не дали обрати нового голову
Сесія Черкаської облради 17 жовтня, на якій депутатський корпус мав проголосувати за відставку Анатолія Підгорного та нового кандидата на цю посаду, перетворилася на ціле шоу цинізму та зневаги.
Нагадаємо, явно під тиском головних «акціонерів» партії черкащанських агробаронів Анатолій Підгорний був змушений написати заяву про звільнення, а коли її не прийняли на попередній сесії, написав її вдруге. Справа в тому, що дві відомі бізнес групи, які є «батьками-засновниками» цієї політичної сили, вирішили кинути токсичний актив перед нібито «привидом» майбутніх виборів. А Анатолій Підгорний як голова облради встиг надзвичайно прославитися: підтримав московську церкву, виступив проти перевірки комунального майна облради, тим самим заблокувавши підтримку ЗСУ від продажу комунальних неліквідів, не підписав документи на стомільйонні іноземні інвестиції в область, оформив сумнівну інвалідність під час війни та не дав реформувати МСЕК в області. Він також «прихопив» у приватну власність ласий шматок ґміни «Облпалів», розбагатів за президентство і навіть збудував собі садибу в мальовничій заповідній зоні. За всі ці «подвиги» він разом із дружиною «пройшов» у 4 кримінальних справах. Тому партійні ляльководи вирішили замінити його іншим кандидатом, таким же зручним для їхніх темних справ, але не таким заплямованим. І як найбільша фракція після виборів “черкащани” без опозиції отримали посаду голови облради, але тепер кожен має нести політичну відповідальність за діяльність свого кандидата. Адже вони всіляко підтримували Підгорного і були його активними політичними спільниками.
Тому на першій сесії самі «черкащанці» не голосували за відставку Підгорного, оскільки їм не вистачило голосів для обрання наступника.
Перед засіданням 17 жовтня політичний пасьянс розгортався зовсім по-іншому, оскільки фракція «За майбутнє» висунула альтернативного кандидата, нинішнього військового Ежена Курбе, навколо якого об’єдналася велика кількість депутатів.
Звичайно, був і чорний піар, який напередодні сесії масово вкидувався в інформаційний простір і був спрямований проти Курбе. Головними ініціаторами політичної спецоперації «антиКурбе» виступили кілька депутатів, за логікою, фракцій «Черкащанці» та «Європейська Солідарність». Останній був зацікавлений у знятті Підгорного, а не обранні нового голови, бо тоді його місце зайняв би перший заступник, їхній однопартієць Роман Сущенко. Саме для того, щоб ще більше сплутати карти, Порошенкови висунули іншого кандидата зі своїх лав – В’ячеслава Бабенка.
Самого Підгорного, вочевидь, хотіли або зняти з посади, і позбавити депутатських повноважень, мабуть, щоб він міг вільно їздити за кордон, подалі від криміналу, а з депутатським мандатом це неможливо. Або залишатися і заступником, і головою.
Підтримала Курбе і «Батьківщина», яка є, так би мовити, «молодшою сестрою» фракції «За майбутнє» через тривалу спільну політичну історію їхніх депутатів.
Зрозуміло, що влада хотіла швидкого обрання нового голови, а не з деспотичних «черкастів», тому робила ставку на Курбе. Однак у провладній фракції «Слуга народу» було багато «обделених» депутатів, тому політичних куренів не створювалося.
Зрештою, на сесії всіх «кинули»: Підгорного залишили депутатом і зняли з посади, а Курбе не обрали. Перемогла лише «Європейська Солідарність»; мало хто в регіоні може конкурувати з майстерністю політичного шахрайства. Так вона блискуче зіграла свою багатосерійну роль.
Цікаво, що деякі черкащанські депутати були в такому піднесеному настрої перед голосуванням, мабуть, насолоджуючись своїм планом розбудити опонентів, що згодом написали у своїх бюлетенях відверту нецензурну лексику в стилі послання російському кораблю. Мовляв, усі йдуть. Очевидно, що «всі» — це ті, хто шокований такою зарозумілістю та зневагою.
Як написала у Facebook депутат партії «За майбутнє» Валерія Бондаренко, вона шокована та обурена таким хамством з боку своїх колег та інших депутатів.
“Сьогоднішнє засідання облради стало черговим іспитом на зрілість для всіх нас. Довелося зробити вибір – не між “своїми” і “чужими”, а між відповідальністю та байдужістю. На жаль, перемогли не аргументи, а інтрига. Напередодні всі депутати отримали лист від руху “Чесно” (рух “Чесно” офіційно заперечує свою причетність до цього фейку – ред.) з наклепом і заклик не підтримувати Євгена І вже в той же день один з його колег – випадково – надіслав повідомлення всім депутатам, яке лише підтвердило спробу скоординованого впливу на результат голосування. У нас в залі 50 депутатів, 28 – за Курбе, 1 – просто зіпсовані, але з аморальними і нецензурними написами взірець відповідальності і культури колись боляче бачити, що в сесійній залі, де треба говорити про довіру і майбутнє, з’являються нецензурні написи і кулуарні домовленості, це принижує не тільки політику, а й людську гідність слова в бюлетенях», – написала Валерія Бондаренко.
Звичайно, реакція влади на цей демарш не змусила себе чекати. Адже зрозуміло, що Офіс президента уважно стежив за процесом, і в столиці було важливо зберегти політичний мир в регіоні, а не кидати політичні карти опозиційним силам. А так – облрада, по суті, була передана партії Петра Порошенка. Тож пішли гучні звільнення: з МХП попросили нардепа від Черкащани Олександра Воскобойніка, який очолював Центральний хаб агрохолдингу та брав активну участь у політичному «бунті». І такі структури майже ніколи не перетворюються на опозицію до влади. Також з ОВА звільнили начальника управління капітального будівництва Ростислава Євміна, якого пов’язують із “золотонським бізнес-колом” інших впливових черкащан. Цікавий збіг, погодьтеся.
І саме це отримало розголос. Багато інших управлінських рішень залишилися за кадром, і ми переконані, що ще не всі кроки для стабілізації ситуації в обласній раді зроблені. І, мабуть, Черкаси від цього тільки виграють. Бо демарш «черкащан» продемонстрував не лише те, що вони можуть нагнітати ситуацію в облраді, а й те, що їм абсолютно ні до чого, окрім власних корисливих (і, за їх словами, суто корупційних) інтересів. Перспектива позбутися впливу на комунальні підприємства та численне та непроінвентаризоване майно облради виявилася для них більш тривожною, ніж те, як вони постануть перед виборцями та в умовах війни в країні. Звісно, фінансова складова життя регіону не постраждає, адже вже не вперше левову частку обов’язків бере на себе обласна військова адміністрація. Але з політичної точки зору на черкащан чекають хвилюючі часи. Сподіваємось, це також буде пізнавальним.
Тетяна Воронцова
