“Не можна допустити російського сценарію щодо внутрішнього протистояння в Україні…” – Микола Княжицький
Одна з найскладніших зим в історії України близька до завершення. З’являється дедалі більше інформації, що різні політичні сили готуються до виборів. Президенту Трампа критично важливо влаштувати замирення України з Росією – інакше йому світить імпічмент. Але чи є хоч якісь натяки на те, що світ – не ганебний та не на умовах Кремля – можливий уже цього року? Про це у своєму блозі на сайті Gazeta.ua пише Микола Княжицьк.ий.
Цей рік буде переломним не лише для України, а й для світового ладу.
Обіцянки про те, що вже навесні ми проведемо президентські вибори і затвердимо на референдумі перемир’я, виглядають радше політичними бажаннями, аніж реальними сценаріями. З одного боку – адміністрації Дональда Трампаз іншого – Володимира Путіна.
Трамп зацікавлений у припиненні вогню не з гуманітарних причин. Наприкінці року у США відбудуться парламентські вибори, де демократи мають серйозні шанси повернути контроль над Конгресом. У такому разі Трамп ризикує стати “кульгавою качкою”, а процедура імпічменту знову стане цілком реальною. Саме тому йому критично важливо довести, що обіцяний ним світ все ж таки настав. Він обіцяв його досягти за 24 години.
Крім того, Трамп завжди думав у категоріях бізнесу. Бізнесу, який, на його думку, можна було б робити разом з Росією. Цей підхід не новий. Ще під час українських виборів 2019 року протрампівські кола в США спільно з росіянами працювали над сценарієм усунення від влади Петра Порошенка – Політика, якого Москва відверто ненавиділа. Перемогти мав хтось інший, з ким можна домовитись. Спочатку робили ставку на Юлію Тимошенкозгодом – на Володимира Зеленськогоякого в Кремлі вважали недосвідченим та зручним
План був простий: масштабні американські інвестиції в Росію, загальний вхід на український ринок та фактичне перетворення України на фінансовий видобуток Росії – за американської участі. Трамп думав, що в такий спосіб зможе відірвати Росію від Китаю. Але реальність виявилася складнішою.
Паралельно Трамп послідовно намагається послабити Європейський Союз як економічного конкурента та як політичного гравця. При цьому його інтереси ситуативно співпадають із інтересами Путіна. Для Кремля розпад Європи, об’єднаної цінностями, – стратегічна мета. Через підтримку ультраправих партій Путін прагне привести до влади сили, які мислять виключно категоріями грошей та легко корумповані. Саме такі сили не завадять відновленню імперського проекту Росії.
Чому ж у перемир’ї зацікавлена сама Росія? Тому що її економіка перебуває у вкрай тяжкому стані і далі лише слабшатиме. Військових успіхів немає, стратегічної перспективи на фронті – також. Захопити Україну військовим шляхом Росія не здатна. Єдиний шанс для Кремля – нав’язати світ на своїх умовах, домогтися зняття санкцій, повернути гроші та спробувати привести в Україні проросійську владу.
Саме тому ми бачимо спробу політичного бліцкригу: швидка зміна влади, швидка угода, швидке оголошення перемоги. Але жодна українська влада на капітуляцію не погодиться – за жодних умов. Це не означає, що вибори не готуються. Їх готують усі – і влада, і опозиція. Про всяк випадок. А якщо все ж таки вдасться зупинити війну швидко, а раптом цей один шанс зі ста випаде!
Але ж ні. Схоже, що жодних виборів та жодних мирних угод цього року не буде. Про це свідчить сам формат переговорів: у них беруть участь військові, які говорять не про політику, а про технічні сценарії, зокрема про можливе заморожування конфлікту. Навіть Росії буде складно досягти: вона висуватиме нові умови, виконати які неможливо. Отже, війна, швидше за все, триватиме весь рік.
Наше ключове завдання – зберегти єдність Європейського Союзу та підтримку з боку США. У Сполучених Штатах більшість виборців (як республіканців, так і демократів) підтримують Україну, і жоден президент не зможе повністю ігнорувати цю позицію. Європа також продовжить нас підтримувати, і саме тому Росія намагатиметься максимально дестабілізувати ситуацію, поширювати антиукраїнську пропаганду та послаблювати західні суспільства.
Якщо російська еліта усвідомлює, що військових перспектив немає, санкції лише посилюватимуться, а економіка продовжить падіння, саме вона призведе до поступового демонтажу путінської системи. У цей момент російський імперіалізм почне розсипатися як картковий будинок, а всі українські території повернуться до України.
Але для цього нам потрібні три речі: повна підтримка Європейського Союзу, підтримка Сполучених Штатів Америки та внутрішня єдність. Росія намагається втомити українське суспільство ударами по енергетиці та інфраструктурі, щоб підштовхнути нас до внутрішнього протистояння. Не можна допустити цього сценарію.
Відповідальність української влади за збереження єдності та професійну протидію російським впливам (і в Америці, і в Європі) сьогодні дуже велика. Якщо ми вистоємо цей рік, то вже наступного року можна буде говорити про реальний світ. Чи не принизливий. І не капітулянтська.
