Найкрасивіші цитати українських про осінь: душевні відображення золотої пори письменника

Золоте листя, стерті сни,
У осені завжди свої пісні.
—

Осінь прийшла, шепоче верба,
Прощай, тепле літо, ласкава доба.
—

З туманного ранку вишневий вечір,
Осінь співає безсмертний кобзар.
—

Під листям кленів, на води дзеркалі,
Дзеркалюватися зорі квітучі у далині.
—

Бути осінню – означати любити,
Навіть у серці квітучим квітним світити.
—

Згубила осінь кольори свої,
Та знайшлася в тиші золотої яви.
—

Осінній вітер зчитує казки,
Золоті нітки дня тихенько ворушить.
—

Сміється осінь, грає барвами,
Співає дощем, дихає травами.
—

Осіннє небо в хмарах і зливі,
Печальне щастя у лісі знайти.
—

Золота пора у лісі заплуталась,
Тихо з деревами спогади ділила.
—

Осінньою сповитою мелодією,
Згадує літо з краплинами дощу на крилах.
—

Осінній світанок у серці загорнеться,
Теплою думкою й ніжно обійметься.
—

Під піснею осінньою коні всі грають,
Сонце заходить в золотих вогнях.
—

Осінній вітер блукає полями,
Голос предків в шелесті листя співає.
—

Осінні дні розлито по келихах,
Барвистість моменту, що серцю дорога.
—

Кленове листя під ноги падає,
Душа радіє, сльозами радується.
—

Осінній вечір, коханням наповнений,
Вітер у вікно, мов любовний лист.
—

Осіннє небо лягає на груди,
Вечірня зоря свій обруч знімає.
—

Заплуталися дні у золотистих травах,
Лише тінь від літа мріями гойдає.
—

Осінь завжди з нами, в серці загорнута,
Як пісня остання, сльозою наповнена.
—

Осіннє світло у серці просякне,
Десь листя під ноги тихенько ляже.
—

Тихо шепоче осінній листочок,
Про щось забуте, про щось таємниче.
—

Осінь лягла на лавку під липою,
Старий сад мріяв про літо далеко.
—

Золоте листя весло під ногами,
Небо опускається низько до мрій.
—

Сонце пломеніє в багряному листку,
Осінь малює свій чудовий урок.
—

Дощ у осінь тихенько закрадається,
Слова прощання в собі ховає.
—

Осінній вітер прощається з влітку,
Згадує, як хотів залишитися ще трохи.
—

Осіннього ранку прохолода обіймає,
Сонце у хмарах прощаюся співає.
—

Кожна осінь – це крок до зими,
Але в серці залишаються її квітучі сни.
—

Осінній сон завжди найсолодший,
Бо наповнений спогадами межі.
—

Тихо ступає осінь по стежках,
Барви дарує, запахом мрій обіймає.
—

Осінні дні, як золоті листочки,
Падають тихо на пороги столу.
—

Осінь завжди шукає своїх,
Листя під ноги дає утіх.
—

В жовтні під дощем народжуються сни,
Осінь у душі засіває зими.
—

Осінній ліс загадковою таємницею,
Казками старими до вітру йде.
—

Кленове золото, салатовий мох,
Осінній вітер дарунок несе.
—

Осінь малює клені в червону,
З небом грається, сльозами обіймає.
—

Золоте листя, як срібні дзвони,
Облітає з кленів у шафрані.
—

Осінній день, мов музика з троянд,
Безконечно грає у жовтневий бал.
—

Осінь побігла далечини ланами,
Осінь дощами у серце шепоче.
—

Кожен листочок – це спогад із серця,
Осінь прийшла, любов послала в підсінь.
—

Золото сонця в осінній росі,
Пісня журавлів у далекій ночі.
—

Осінь у душах, як поцілунок,
Тримай руку, послухай шепіт.
—

Трави прошепотіли осінню казку,
Вечір покрив тумани ніжно ласкаво.
—

Мрії осінні, ніби чарівні зірки,
Сяють над нами, в гай цей відкритий шлях.
—

Осінь духмяна, мрійна й жива,
Залишила в серці натхнення чудеса.
—

Золото лащиться у вітах гілля,
Осінь малює свій кітч із життя.
—