Руйнування хибних економічних теорій триває. Сьогодні розповім про «користі» протекціонізму та захисту виробника.

Як приклад візьмемо українське молоко. Сім'я, яка щодня купує його по 50 грн. за літр, на що на місяць витрачає 1500 грн. І тут на ринок виходить польське молоко вартістю 40 гривень.

Тепер щомісяця сім'я зможе витрачати 1200 грн., а на зекономлені 300 грн. може купити собі ще й печива. Українська сім'я стала багатшою, що є метою економічного розвитку. Так конкуренція впливає споживача, розвиває економіку і робить людей багатшими. На цьому можна поставити крапку, але ми підемо далі.

Український виробник не хоче втрачати свій дохід і хоче утриматися на ринку, тому має у своєму арсеналі такі варіанти:

1. Зменшити собівартість виробництва шляхом впровадження технологій, інновацій чи оптимізації виробництва, щоб конкурувати з польським виробником та продавати більше молока за нижчою ціною.

2. Підняти якість молока, зручність упаковки, задіяти інструменти маркетингу, менеджменту, продаючи більш дорогого, але кориснішого, зручнішого чи смачнішого, ніж у конкурентів продукту.

3. Вимагати в уряду захисту від конкуренції та просити собі субсидії чи обмежень для імпорту молока іноземного конкурента.

Але чого ми не бачимо?

Мабуть, усі розуміють, що перші два варіанти розвивають економіку та добробут людей. Проте третій варіант, який, на перший погляд, також корисний, насправді, навпаки, шкідливий. Чому?

Припустимо, що держава захистила нашого виробника від польського конкурента, і той пішов із ринку. Що ми бачимо? Наш виробник задоволений, йому нічого не загрожує, можна розслабитись.

Але чого ми не бачимо?

По-перше, ми не бачимо, що постраждала українська родина — стала біднішою, бо почала втрачати додатково 300 грн щомісяця на молоко. По-друге, ми не бачимо українського виробника печива, який постраждав від протекціоністських дій уряду.

У результаті захист українського виробника завдає шкоди одночасно споживачам, українським виробникам, яких не захищають, та навіть українським виробникам, яких захищають. Тому що найстрашніше для підприємця — тепла ванна, яка не стимулює його ставати більш ефективним. Що, зрештою, призведе до його банкрутства, як це сталося, наприклад, із Запорізьким автомобілебудівним заводом.

І насамкінець, не можу не порадити книги: Фредеріка Бастіа «Що ми бачимо, чого ми не бачимо» і Генрі Хезлітта «Економіка за один урок», які вже перекладені українською. Запрошую ставати освіченими.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Подивися NV