Міністр Абрамовський має піти у відставку

Українські промисловці мають чимало претензій до чинного міністра екології Абрамовського та роботи його команди до Мінприроди. Провал у парламенті законопроекту №4167 про промислові викиди показав повну некомпетентність чиновників від екології. Документ спочатку не витримував жодної критики. Його автори посилалися на європейський досвід, проте норми зарплатню повністю суперечили тому, що робила європейська влада.

Наріжним каменем з/п №4167 стало питання впровадження промисловими підприємствами НДТМ (кращих доступних технологій та методів управління). Країни Східної Європи, які є членами ЄС, витратили на цей процес до 20 років, отримавши при цьому сотні мільйонів підтримки з фондів Євросоюзу. Там розуміють, що екотехнології дуже дорогі, тому компанії не зможуть без допомоги держави провести екомодернізацію виробництва у встановлений термін.

Автори з/п №4167 дали українським промисловцям на впровадження НДТМ лише 4-6 років за нульової фінансової підтримки з боку держави. Де тут європейський досвід? Ще одним провалом Абрамовського та Ко мало не стала підготовка другого національно-визначеного внеску України до Паризької угоди щодо клімату. Наші чиновники прописали у цьому стратегічно важливому документі зобов’язання України знизити до 2030 року викиди СО2 на 65% від рівня 1990 року. При цьому жодного слова не було сказано про джерела фінансування декарбонізації, на яку, за оцінками експертів, необхідно 102 млрд. євро.

Ось ганьби на майбутньому кліматичному саміті у Глазго, де Україна має презентувати НОВ-2, врятувало Мінекономіки. В останній момент до вже готового документа було внесено поправку про те, що декарбонізацію буде профінансовано за допомогою міжнародних донорів. Яких, коли та яким чином – незрозуміло? Для порівняння: Євросоюз взяв на себе менш амбітні зобов’язання – знизити викиди на 55%, проте виділив для досягнення цієї мети близько 1 трлн євро інвестицій.

Окрім того, міністр Абрамовський обіцяв встановити нові правила продажу необробленої деревини на електронних аукціонах. Проте відповідної постанови Кабміну так і не було прийнято. Також Мінприроди зірвало терміни запуску цифрової платформи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами. На це нововведення дуже чекали українські промисловці, які втомилися від корупційних поборів та бюрократії чиновників від екології. У Верховній Раді та КМУ досі чекають від команди Абрамовського обіцяних проектів Національної стратегії управління лісами на період до 2035 року та Морської стратегії України, а також законопроекту щодо розвитку мінерально-сировинної бази.

У наведених прикладах наочно показано, наскільки непродуманою та авантюрною є екологічна політика у виконанні Абрамовського. Ще однією претензією бізнесу до Мінприроди є затягування створення Національного Фонду декарбонізації. Відповідний законопроект давно зареєстрований у парламенті, але міністерство не робить жодних зусиль щодо його просування. На думку експертів, створення Фонду може стати єдиним надійним джерелом фінансування декарбонізації в Україні.

Претензії до роботи Абрамовського виникли й у РНБО. Рада безпеки вважає, що керівництво Мінприроди не виконує укази Президента Зеленського. Це питання буде розглянуте на найближчому засіданні Кабміну. Відставка міністра оцінюється як дуже ймовірна. Думаю, що це буде правильним рішенням, яке задовольнить інтереси держави та бізнесу.

Сергій Магера, народний депутат України