Міністерство екології потребує кадрових змін
З 2014 р. Україна зі змінним успіхом виконує Угоду про асоціацію з ЄС. У структурі Угоди одними з найбільш актуальних та важливих є екологічні питання. Від того, як їх буде вирішено, залежить майбутнє української економіки та вітчизняного експорту на європейському ринку.
Станом на кінець серпня можна сміливо стверджувати, що національний екологічний порядок денний провалено. Все, що вдалося зробити Міністерству екології, це затвердить другий національно визначений внесок України до Паризької угоди. У цьому документі наша країна взяла на себе зобов’язання зменшити викиди СО2 до 2030 року на 65% від показників 1990 року. Виконання цих зобов’язань обійдеться нам у 102 млрд євро, яких немає ні держава, ні бізнес.
Спочатку в НОВ2 взагалі не згадувалося, з яких джерел Україна планує взяти вказану суму. І лише завдяки Мінекономіки у документі з’явився пункт про залучення міжнародних фінансових ресурсів. Щоправда, звідки саме будуть взяті ці ресурси та якими будуть механізми їхнього залучення, досі неясно. Саме такий, по суті сирий НОВ2, Мінекології планує презентувати наприкінці цього року на кліматичному саміті у Глазго. Для порівняння: ЄС планує до зазначеної дати знизити викиди на 55%, виділяє на це 1 трлн євро, надходження та використання яких регламентується спеціальною програмою Fit to 55. Різниця у підходах – очевидна.
Гучний провал Мінекології з просуванням до парламенту законопроекту №4167 про промислове забруднення наочно показав, що міністерство не змогло порозумітися з бізнесом. Формування екологічної повістки за допомогою ультиматумів промисловцям – очевидно глухий шлях. У Євросоюзі успіх екомодернізації став можливим завдяки ефективному партнерству за кордон державою та приватним капіталом. Керівництво Мінекології не розуміє, що санкції та штрафи ніколи не допоможуть декарбонізувати українську економіку. Бізнесу необхідно надавати фіскальні та фінансові стимули, а також системну підтримку через особливі фонди, як це відбувається в ЄС.
Провал Мінекології в галузі декарбонізації не випадковий. За іншими напрямками також спостерігається застій. Невирішеними залишаються такі важливі питання, як зростання шкідливих викидів через наплив «євробів», що завозяться за пільговими ставками ПДВ; відсутність системної переробки відходів; масштабна вирубка лісів; Для мене очевидно, що нинішній міністр та його команда не впоралися з поставленими завданнями. Щоб актуалізувати національний екологічний порядок денний, у Мінекології слід провести кадрові перестановки.
Муса Магомедов, народний депутат України
