Мільярди Нафтогазу віддали аферистам: рейдерство та зв’язки з терористичною “ДНР” (ДОКУМЕНТИ+ВІДЕО)

Чому держкомпанія буквально годину тому передала палива на 2 млрд грн тим, кого вважала аферистами? І чому шахраї використовували схему реєстрації на підконтрольній терористичній «ДНР» території? Журналісти програми ШУСТРОВ LIVE продовжують розслідувати один із наймасовіших корупційних скандалів року

13 листопада 2020 року суддя Господарського суду міста Києва Сергій Балац затвердив «мирову угоду» між дочірньою компанією «Нафтогаз України», ПАТ «Укртрансгаз», ЗАТ «Укренергозбут» і двома ТОВ – ФК «Фін-Інвест» і «Профі Газ». Відповідно до цієї угоди «Укртрансгаз» передав фіктивній компанії «Профі Газ» 305 млн кубометрів державного газу. газу, ринкова вартість якого станом на 13 листопада 2020 року становила 1,89 млрд гривень за курсом 6,206 гривень за кубометр.

Історія почалася 20 років тому, коли приватна компанія «Укренергозбут» передала 418 мільйонів кубометрів газу «Укртрансгазу», який керує системою трубопроводів, для транспортування споживачам. Держкомпанія не виконала своїх зобов’язань – втрачено 305 млн куб. Майже 20 років «Укртрансгаз» відмовлявся повертати борг.

“Позиція НАК “Нафтогаз” завжди базувалася на тому, що цього газу немає. Але суди дуже довго обговорювали це питання і на підставі відповідних документів встановили всі обставини і підтвердили, що цей газ дійсно був”, – говорить Анатолій Рекун, адвокат акціонерів “Укренергозбуту”.

Нещодавно спала на думку смачна кількість пального. Детальніше про угоду та схему в ній – у попередньому розслідуванні «Як Нафтогаз збагатив фіктивну компанію на 2 млрд грн і чому всі сліди ведуть до Андрія Коболєва».

Тепер стали відомі нові обставини цієї афери.

Ми вже писали, що компанія «Профі газ», яка раніше не вступала у відносини між сторонами, залучила до «мирової угоди» ще одне сумнівне ТОВ «Фінансова компанія «Фін-Інвест» і надала їй право вимагати борг. Юрист Анатолій Рекун каже, що це стало можливим, коли справжнього власника газу захопили рейдери. Контроль над “Укренергозбитом” було втрачено через те, що дві компанії – акціонери “Укренергозбуту” продали його акції, пояснює він.

Власником акцій був такий собі Сергій Михайлюк, на той момент виконуючий обов’язки голови правління “Укренергозбуту”.

“Ціна контракту була 21 400 грн. Це 90% акцій. Фактично за цими 21 400 грн стояв актив, який міг контролювати приблизно 3 млрд грн у 2018 році”, – каже юрист акціонерів “Укренергозбуту”.

У 2018 році всі активи “Укренергозбуту” були зосереджені у Сергія Михайлюка. Про це йдеться в річній інформації емітента цінних паперів на сайті Укренергозбуту. Михайлюк тут значиться бенефіціарним власником компаній «Тувісон» і «Елда». Але вже у 2019 році кінцевим бенефіціарним власником цих компаній стає зовсім інша особа – такий собі Михайло Аронович Камінський, який також займає керівне крісло в компанії «Укренергозбут».

За даними держреєстру, 49-річний Камінський Михайло Аронович є жителем окупованого Донецька.

Нам вдалося з’ясувати, що весь цей час він вів активну підприємницьку діяльність: Камінський володіє декількома ФОП і зареєстрованою в Києві компанією «Негоком» на вулиці Радужній, 31. Сайти моніторингу державних закупівель свідчать, що ця компанія регулярно бере участь у державних тендерах, а інколи навіть виграє їх.

Знайти Михайла Камінського за адресою реєстрації компанії «Негоком» у Києві на Райдужному масиві не вдалося. На місці вони побачили звичайний багатоповерховий житловий будинок, але його мешканці чули, що у вказаній квартирі проживають мешканці, але офісу немає.

Зрештою вдалося знайти мобільний телефон Камінського і відбулася така розмова:

— Михайло Аронович?

– Так, так.

– Ви знаєте компанію «Укренергозбут»?

— «Укренергозбут»… Там було стільки різних компаній, що я навіть не пам’ятаю. 19:00… Мені треба щось згадати.

– Ми могли б зустрітися і поговорити?

– Де ти? я далеко. Я в Сніжному…

– У Сніжному Донецької області?

– так.

Тобто виявилося, що Михайло Камінський не лише зареєстрований, а й фізично перебуває на окупованій території.

“Яка тут роль Камінського? Ми знаємо, що коли потрібно приховати особу, до якої можуть бути пред’явлені претензії, то такі люди знаходяться на непідконтрольних державі територіях”, – припускає адвокат Анатолій Рекун.

Ще більш скандальну інформацію ми знайшли в документації, що супроводжує тендери компанії Negocom. Виявляється, у Михайла Камінського два паспорти.

Один має серію VR.

null А другий – це я.

Перевірка в реєстрі МВС зазначає, що перший документ Михайло Камінський нібито загубив або його в нього вкрали. Це сталося 22 червня 2004 року.

Але виявилося, що після цієї крадіжки, вже отримавши нове посвідчення особи, громадянин Камінський продовжував користуватися старим документом. Його компанія Negocom була заснована в 2005 році, через годину після втрати паспорта. У протоколі зборів учасників і заснування компанії директор і бенефіціар Камінський вказано як власник захищеного паспорта серії ВР. Дата на документі – 20 травня 2005 року.

Дані цього «викраденого» паспорта Камінський, як учасник державних тендерів, вказував у документації до тендерів до 2020 року, тобто навіть через 16 років після нібито втрати документа.

Наскільки активно він ще користується двома паспортами, враховуючи його реєстрацію на окупованій території, має розслідувати СБУ, каже Анатолій Рекун. Адже мова йде про власника компанії, яка є учасником «мирової угоди» з дочкою НК «Нафтогаз». А також про активи майже на 2 мільярди гривень: не виключено, що ці гроші – навіть частково – можуть бути використані для фінансування тероризму.

“Якщо раптом на окупованих територіях будуть зареєстровані якісь особи, які очолюють підприємства, то є законне припущення, що ці кошти можуть бути використані там. Я думаю, що у СБУ є достатньо можливостей швидко і чітко з’ясувати, чи причетний Камінський до цієї оборудки”, – переконаний Анатолій Рекун.

Як би там не було, зараз, згідно з ухваленою Господарським судом Києва «мировою угодою», після низки оборудок за участю особи, яка перебуває на окупованій території, держава втратила пального на 2 мільярди гривень. При цьому бенефіціарним власником стала абсолютно фіктивна компанія «Профі газ», яка за останній місяць вже тричі змінювала керівників, бенефіціарів та місце реєстрації.

Також цікаво, з яких ресурсів «Укртрансгаз» передавав державний газ цій фіктивній компанії. Адже таких обсягів у держкомпанії не було.

Тому в схемі вирішили використовувати державний газ, який належить НАК “Нафтогаз України”. Для цього голова правління НАК Андрій Коболєв прийняв рішення №418 від 2 листопада 2020 року, згідно з яким 305 кубометрів газу було передано від Нафтогазу до Укртрансгазу як кредит саме для подальшого виходу цього ресурсу у власність Профі Газа.

Угода пройшла миттєво. Як тільки «мирова угода» запрацювала, вони навіть не встигли оскаржити рішення госпсуду, оскільки «Профі газ» вже отримав весь обсяг державного палива від «Укртрансгазу». Більш того, вона навіть встигла це реалізувати.

Нам вдалося з’ясувати, що з 27 листопада по 10 грудня 2020 року фіктивна компанія «Профі газ» продала 295 млн кубометрів газу семи компаніям:

Нардеп Олексій Кучеренко впевнений, що газ цим компаніям можна продавати зі значним дисконтом, щоб якомога швидше отримати гроші.

І справді, згідно з отриманими нами даними, ці компанії мали б перерахувати шахраям з Профі Газа не 2 мільярди гривень, а на 15 відсотків менше – 1 мільярд 683 мільйони гривень.

Олексій Кучеренко переконаний, що правоохоронні органи повинні звернути увагу на схему за участю керівництва “Нафтогазу” та Андрія Коболєва.

“Операції між НАК “Нафтогаз”, “Укртрансгаз” та учасниками цієї схеми, через яку виводяться величезні кошти у держави, мають стати предметом найретельніше розслідування. І я готовий вирішувати це питання через систему депутатських запитів і вимагати створення тимчасової слідчої комісії”, – каже нардеп Олексій Кучеренко.

Ми надіслали інформаційний запит Андрію Коболєву, але у відповідь не отримали жодної інформації про те, чи проводив Нафтогаз перевірку компанії, на яку перерахував позичене держпаливо на суму майже 2 мільярди гривень, чи встановлено її бенефіціарних власників і з ким саме велися переговори з цього приводу.

Наша редакція вже місяць розслідує цю масштабну аферу, учасники якої активно заметають сліди, але за цей час жодної звістки від правоохоронців. Тому ми направили звернення до директора НАБУ Артема Ситника та голови СБУ Івана Баканова. Якщо буде підтверджено, що описана схема здійснювалася за участю голови “Нафтогазу” Андрія Коболєва, ці дії можуть свідчити про розкрадання або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Загалом операція має прямі ознаки злочину, передбаченого п’ятьма статтями Кримінального кодексу України, в тому числі можливе фінансування тероризму.

За матеріалами: Еспресо