Металургія може бути флагманом декарбонізації.
Про декарбонізацію в Україні говорять уже два роки. Багато розмов та дискусій, багато проектів та презентацій, але реальних кроків практично немає. Себе до активу влади може записати лише оновлений Другий національно-визначений внесок (НОВ2) у Паризьку угоду щодо клімату. Цей документ був успішно представлений міжнародній спільноті на нещодавньому кліматичному саміті у Глазго. Згідно з НОВ2, наша країна має до 2030 року знизити викиди парникових газів на 65% від рівня 1990 року. На цьому успіхи влади у галузі декарбонізації закінчуються.
Ще до конференції український бізнес поставив під сумнів реалістичність виконання НОВ2. За оцінками експертів, на його реалізацію необхідно 101 млрд дол. інвестицій, які будуть спрямовані на екологічну модернізацію промисловості. Українська влада, як виявилося, не знає, де взяти такі гроші, тому НОВ2 має посилання на якусь фінансову допомогу міжнародних донорів. Але будемо реалістами, донори не дадуть Україні таку суму протягом наступних десяти років. Додайте сюди ще 6,6 млрд дол., які потрібні промисловості для впровадження НДТМ, і ви зрозумієте, що НОВ2 зовсім не підкріплений джерелами фінансування.
Після яскравого виступу Президента Зеленського в Глазго я очікував від влади рішучих дій у сфері декарбонізації, але тут поки що нічого не відбувається. Тому я хочу нагадати, що у парламенті зареєстровано законопроект про створення Державного фонду декарбонізації, який наповнюватиметься за рахунок частини надходжень від екологічного податку. Створення Фонду може стати першим серйозним джерелом державних інвестицій у декарбонізацію. Плюс до цього промисловці очікують на прийняття з/п №4060-1 про промислові викиди, який зобов’язаний регламентувати питання, пов’язане з впровадженням НДТМ.
Очевидно, між словами і справами при владі велика прірва. Що робити у умовах промисловцям? Чекати, доки влада почне діяти – не варіант. З 2023 року ЄС запускає вуглецевий податок СВАМ, який змінитиме правила гри у світовому експорті промислової продукції. Тому бізнес вирішив діяти самостійно. Наприклад, “Метінвест” Ріната Ахметова нещодавно заявив про намір інвестувати.
430 млн дол. в екологічну модернізацію своїм заводом. Мета групи компаній – створити до 2030 року перший у країні замкнутий цикл зеленої металургії. Першу “зелену” сталь “Метінвест” планує отримати у 2029-2030 роках.
Бізнес показує, що може вирішувати завдання декарбонізації навіть за умов відсутності державної підтримки. Проте разом влада та бізнес зможуть зробити в рази більше та швидше. Дуже сподіваюся, що новий міністр екології займеться питанням декарбонізації і зможе зробити перші кроки до реалізації міжнародних кліматичних зобов’язань, взятих у рамках НОВ2.
Дмитро Шпенов, народний депутат України
