Майбутнє інвестицій у ГМК та декарбонізація
На кліматичному саміті у Глазго Україна підтвердила свої зобов’язання. Вони зафіксовані в оновленій версії національно-визначеного внеску до Паризької угоди НОВ2. Згідно з цим документом наша країна зобов’язується до 2030 року скоротити викиди СО2 на 65% від рівня 1990 року. До 2060 року українська економіка має стати вуглецево-нейтральною, тобто економікою з нульовими викидами парникових газів.
Щоб досягти поставленої мети у сфері декарбонізації, Україні необхідно звернути особливу увагу на металургію. За оцінками експертів, сьогодні генерується 26% національного викиду СО2. Цей показник значно вищий, ніж у середньому у світі, де металургія виробляє лише 6% викидів вуглекислого газу. Статистика показує, що власні інвестиції українських металургійних заводів в екомодернізацію зростають. Якщо у 2017 році на ці цілі було спрямовано 4,1% усіх капітальних інвестицій ГМК або 55 млн дол., то 2020 року – 8,3% або 138 млн дол. США.
Чи багато це чи мало? За оцінками експертів, лише на впровадження найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) щодо зниження викидів вітчизняним підприємствам ГМК необхідно 6,6 млрд дол. інвестицій. Для досягнення вуглецевої нейтральності української металургії будуть потрібні інвестиції обсягом 25,5 млрд дол. Тому суми, які сьогодні вкладають меткомбінати в екомодернізацію, вкрай малі порівняно з темами, які необхідно вкладати для досягнення цілей декарбонізації.
Державі важливо зрозуміти, що декарбонізація не є проблемою виключно ГМК, це проблема, яку необхідно вирішувати спільними зусиллями влади та бізнесу. Держава має створити інструменти фінансової підтримки декарбонізації у промисловості, такі як державний фонд декарбонізації. До нього можна зараховувати частину надходжень від еконалогу, як це передбачено у законопроекті, зареєстрованому у парламенті. Його необхідно прийняти і рухатися у веред, оскільки самі компанії не подужають обсяг інвестицій, необхідний для декарбонізації.
Крім того, влада має розуміти, що інвестиційний цикл у металургії становить 20 років. Не можна просто ухвалити рішення і завтра отримати результат. Тут потрібне довгострокове державне планування. Тож у найближчі 10 років влада та бізнес в Україні мають ухвалити рішення. На перебудову під нові реалії вітчизняної металургії потрібно 30-40 років, і цей шлях вона має пройти разом із державою, щоб максимально ефективно використати всі наявні ресурси та можливості.
Муса Магомедов, народний депутат України
