Незабаром звичайні люди всередині звичайних сервісів стануть на вагу золота. Це призведе до ринкових бійок, не легше super heavyweight, де щоразу нокдаун робитиме той бізнес і той бренд, який просто має жирок демпінгувати, піднімаючи зарплати. Це безперечно викличе ще більш неетичну поведінку, заруби всередині різних професійних ком'юніті і, в результаті, зруйнує цілі індустрії незрілим дилетантством за шалені гроші, бо кваліфікованих кадрів просто не буде в достатній кількості.

Коли слухала інтерв'ю Тараса Чмута The Ukraіner, то вихопила собі думку про те, що донатити люди можуть поки що у них є дохід. Є доходи – є допомога. Немає доходів – немає допомоги. Питання не лише у свідомості та культурі. Запитання ще й у можливостях.

Так ось. Незабаром ми перетворимося на справжній європейський сервіс з 10 позиціями в меню, що втомилися від підряд двома офіціантами. (кухарями, будівельниками, шваками, продавцями, вантажниками, водіями, логістами, клерками…) замість 10, погано збитим капучино та недосоленим омлетом.

Або бізнеси зупинятимуться.

Нелагідна фемінізація. На які «чоловічі» вакансії йдуть працювати жінки під час війни та мобілізації

Тим самим зупинятимуться податки. Хоч і маленькі, але, як ми всі вивчили за ці роки, головне правило закриття зборів, але релевантне і для бюджету — малих податків не буває. Далі зупиниться платоспроможність населення. Далі – донати.

І тут хотілося б, звичайно, дати клич і сказати «гей. дівчата, хто там поїхав за кордон — повертайтеся, ви тут потрібні батьківщині», але ж я не можу. Тому що безпека понад усе.

Але й вибір жити чи не жити в цій країні, бути фізично з нею, коли їй і всім нам дуже складно, теж понад усе.

Коротше дупа. І я вас попередила: український сервіс, який ви так обожнюєте і яким так сумуєте, варто занести вже в червону книгу.

Живемо у складні часи і саме нам чомусь випало їх проходити.