“Кістки, молодцю!”, – хвалив Вірастюк нашого богатиря

Чернівець Костянтин Ільїн став другим на відкритому особистому чемпіонаті України з богатирського багатоборства “Богатир-2008”, який днями відбувся у Києві.
Після змагань кореспондент “МБ” зустрілася із силачом. При високому зростанні та широких плечах приємно бачити, що Костянтин – людина добра і відкрита. Коли ми сиділи за столиком у парку, перехожі з подивом і захопленням дивилися на силача.
На змаганнях виступав із травмованими пальцями та бронхітом.
– Костю, які вправи ви виконували на чемпіонаті?
– Ми виконували сім вправ: “коромисло” (або “суперйог”) – потрібно підняти колоду вагою 380 кілограмів і пробігти з нею на швидкість 20 метрів, а назад повертаєшся вже з двома колодами вагою 130 та 150 кілограмів. Коли ти не захекався, ці колоди неважко підняти, але коли ти на швидкості їх піднімаєш, вони тиснуть на грудну клітку і тобі просто нема чим дихати. У цій вправі я посів друге місце.
Далі був “дамбл” – гантелю вагою 92 кілограми треба підняти над головою (у цій вправі я став п'ятим).
У вправі палець ми перекидали колоду вагою 250 кілограмів. Через хвилину я перекинув колоду чотири рази. Потім перекидали кулі – дві кулі вагою 170 та 200 кілограмів через планку висотою 1,3 метра. Тут я став третім. Потім була “криниця” – хто довше пронесе колодязь вагою 330 кілограмів. Я проніс 20 метрів, але розгорнути не міг. Деякі та кілька метрів не пройшли. Ще ми тягли канат із машиною та присідали з автомобілем вагою 340 кілограмів. Я сів шість разів, потім відчув, що ноги просто не слухаються. У мене було таке почуття у цей момент, що очі вилазять. Я про це сказав знайомому, а він каже: Ти знаєш, а воно майже так і було.
– Що вам завадило перемогти?
– Причин багато. По-перше, дві вправи – палець та присідання з машиною я виконував уперше. Про присідання мене попередили за півтора місяці до змагань, а про палець – за тиждень. Мені казали, що палець – дуже важка, травматична вправа. Фактично ви знаходитесь під колодою: якщо вона зісковзне, ви навіть не встигнете відскочити. Але все одно я перекинув трубу чотири рази. Деяких снарядів, які були на чемпіонаті, я не мав – наприклад, 200-кілограмової кулі, тому я їздив на тренування до Києва. Вранці їхав, а ввечері повертався – вдома родина, діти, робота. Ще раніше я травмував вказівний палець правої руки так, що відпав ніготь. Він почав розпухати і так хворів, що було просто нестерпно терпіти. Тому, коли ми тягли канат із машиною, я через різкий біль відпустив на мить канат і на цьому втратив час. Дуже важко було піднімати машину (це, до речі, “Мерседес”). В кінці я просто не міг стояти на ногах. А ще за два дні до змагань я захворів на бронхіт і дорогою в поїзді нікому не давав спати, так кашляв. Було важко дихати. Василь Вірастюк питав мене, чи не хочу я відмовитись від змагань. Але я не міг – як – чотири місяці готуватись і тут відмовитись! І все це – заради цієї штуки (виймає з кишені срібну медаль)! Коли мені вручали медаль, я мало не розплакався від щастя. Все-таки торік був лише на восьмому місці.
Зі збірної України ніхто не посів призового місця
– З ким ви змагалися?
– Усього нас було десять: вісім з України (серед них Олександр Лашин із Маріуполя, що переміг, киянин Сергій Конюшок, він посів третє місце), один стронгмен – з Росії та ще один – з Англії. До речі, дуже сильний суперник, я думав, він займе призове місце, але щось йому не вдалося. Можливо він просто здався, бо бачив, що українська команда дуже сильна. Він навіть наступного дня після змагань говорив: “Ukraine – number 1!” (“Україна – номер один!”) Присутність іноземних спортсменів була для нас певним стимулом – ми намагалися не дати навіть призового місця. Василь Вірастюк не брав участі у чемпіонаті через травму спини. Але після чемпіонату він підійшов до мене і сказав: “Кістки, ти молодець!” Це він мене вперше похвалив. Досі лише критикував – це помилка, чи то помилка.
– Кажуть, ви один із найперспективніших претендентів до збірної?
– Так, думаю, я все-таки потраплю до збірної та візьму участь у командному чемпіонаті світу, де розігруватиметься звання “Найсильніша нація планети”, яке відбудеться в серпні цього року. З одного боку, мені хотілося б позмагатися, але з іншого – це дуже велика відповідальність. А раптом щось не вийде. Але все ж таки спробувати слід.
– Як ви зараз почуваєтеся після змагань?
– Поки що відпочиваю, щоб палець зажив, бо з травмами небажано займатися. На чемпіонаті я втратив дуже багато енергії і навіть схуд на чотири кілограми (я важу 137 кілограмів). Все ніяк не можу наїстися. Буває, що вночі прокидаюсь і йду їсти. А вранці такий голодний, навіть здається, це мені все наснилося, що я їв. Загалом, почуваюся добре. Працюю на фірмі “Кредокапітал”. До речі, власник фірми дає мені повне “зелене світло”, відпускає на змагання та тренування. У мене там немає багато роботи, натомість я ношу речі з логотипами фірми.
Перед змаганнями слід медитувати
– Чи організовуватимете змагання серед українських богатирів?
– Так, у липні цього року під час Петрівського ярмарку планую провести змагання “Буковинський геракл”, а у жовтні цього року до 600-річчя Чернівців – Всеукраїнський богатирський турнір. Хочу запросити всіх найперспективніших молодих стонгменів України.
– Що головне для перемоги?
– Головне – налаштування. Якщо ти правильно не налаштуєш себе, нічого не зможеш. Перед змаганнями варто трохи помедитувати: уявити, що вітер, що обдує тебе, наповнює силою. Це обов'язково допоможе. Основне – не те, скільки ти важиш, а сила та спритність. Під час тренувань потрібно багато їсти – м'ясо, вітаміни. Якийсь час я їв протеїни, але потім кинув це, тому що вони не замінюють нормальної їжі. А головне – постійно працювати над собою, не мати шкідливих звичок та прагнути стати найсильнішим.
Галина Марков