Хто і чому у “Слузі народу” влаштував “мінський демарш” Єрмаку

Із самого початку роботи нової Верховної Ради монобільшість фракції “Слуга народу” складає іспити на те, наскільки вона “моно” та дещо “більшість”.

Перші тижні президентська фракція працювала у напруженому “турборежимі”, голосуючи все, що заходило з офісу президента та уряду. Поки що не відбувся перший збій у роботі “зеленого принтера” – наприкінці вересня 2019-го “слуги” влаштували невеликий бунт проти тодішнього глави Офісу президента Андрія Богдана.

Причиною боязкого та непублічного протесту була надто агресивна манера роботи Богдана з депутатами.

На початку весни 2020 року частина фракції “СН” знову вдалася до публічного демаршу, який знову був пов’язаний з діяльністю голови ОЗУ. Цього разу – Андрія Єрмака.

60 обранців вимагали пояснень щодо активності нового голови ОЗУ у Тристоронній контактній групі у Мінську. І робили це скоординовано, синхронно та, головне, публічно.

“Це точно не розкол фракції. Питання вилучення цих депутатів із фракції не розглядається. Щомісяця журналісти пишуть, що у нас у фракції черговий розкол”.

Хоча, якби голова фракції придивився до результатів голосування, то мав би визнати, що “Слуга народу” має колосальні внутрішні проблеми. За генпрокурором “СН” дала 224 голоси, а міністра економіки без “олігархічних милиць” у вигляді “Довіри” та “За майбутнє” взагалі не призначили.

Що означає мінський демарш у президентській фракції, хто його організував і на появу якоїсь нової групи в “Слузі народу” варто очікувати найближчим часом, з’ясувала “Українська правда”.

ініціатори

“Ми із Сашком Ткаченка мали засідання у Раді Європи. На перекурі, не змовляючись, вирішили, що треба якось реагувати на ту інформацію про Мінськ, яка з’явилася у ЗМІ. Тому що було дуже багато питань та застережень”, – розповів УП депутат “СН” Микита Потураєв.

За його словами, разом із колишнім керівником “1+1” вони сформулювали перший текст заяви.

Микита Потураєв та Олександр Ткаченко сформували текст заяви

“Потім до процесу підключився Богдан Яременко, серед нас найдосвідченіший дипломат. Він зводив остаточну редакцію тієї заяви, всі й опублікували. Так просто. Жодних теорій змов”, – переконує Потураєв.

Як з’ясувало УП, після появи тексту заявки почала формуватись певна ініціативна група з числа «слуг», які просто пересилали одне одному посилання на google-документ та пропонували підтримати. Сам документ із заявою та списком підписантів редагувала помічниця Ткаченка.

Домовленість була така: о 17:00 у п’ятницю, 13 березня, усі, хто мав спільні побоювання щодо нових мінських ініціатив, мали синхронно запостити заяву у себе на сторінках у Facebook. Що, власне, і сталося.

Серед перших, хто приєднався, були, зокрема, депутати Єгор Черньов, Гео Лерос, Дмитро Гурін та інші.

Після того, як перші депутати опублікували свою заяву, їх однопартійці почали долучатись, просто побачивши пости у соцмережі.

“Всі майже впізнавали з Facebook. Писали один одному в чати. ​​Намагалися”, – розповідає один із підписантів заяви “другої хвилі”.

“Мене ніхто не вмовляв. Я сам текст побачив у Facebook. Але перед публікацією звернувся до Черньова та Гуріна з питанням, у кого підписні листи в звернення. Вони обидва поморозилися і сказали, що листа немає і заява буде тільки в мережі”, – додає у розмові з УП другий депутат “Слуги народу”.

Заява, яка підтримала 60 чоловік, і справді не перетворилася на формальний документ. Вона й надалі існує лише у форматі Google Doc.

До речі, до документа є певні питання.

“Коли з’явилися заяви на кшталт “ополчення проти Зе”, “ультиматум президенту”, я попросив забрати моє прізвисько зі списку. Але Гурін, який був одним із ініціаторів сказав звертатися до якихось “активістів”, яким він на кшталт передав адмініструванню списку” – скаржиться УП один із підписантів.

«І президент, і Єрмак не розуміють, що хтось із нардепів може критикувати їх просто так.

Реакція

Масовий демарш депутатів, що збігся за часом із протестами “Голосу” та активістів під Офісом президента, викликав на Банковій хвилю інтенсивних та неоднозначних емоцій. Особливо у “винуватця урочистості” Андрія Єрмака.

Після публікації заяви в офісі президента організували зустріч Єрмака з підписавшими

“Це була комунікативна помилка. Якось, коли наша делегація повернулася з Мінська, то підписані там документи потрапили в інтернет до того, як був офіційний брифінг Єрмака. фракції Арахамія”.

“Ми терміново організували зустріч Єрмака з людьми, які цікавляться цим питанням. І багато хто відкликав цю заяву (7 депутатів – УП).

Насправді все було не так весело, як описує лідер “слуг”.

Справді, після оприлюднення заяви в офісі президента організували зустріч Єрмака з підписаними. Але для їхнього публічного демаршу така зустріч навіть не планувалася.

«Комунікації з Єрмаком та Офісом президента не було, тому що вони не виходили на контакт. Коли почався дим від нашої заяви, усіх запросили на зустріч до Єрмаку.

За його словами, п’ятничну зустріч важко назвати конструктивною.

“Єрмак переходив на особи, наїхав на кількох депутатів. На Потураєва, на Ткаченка, на Лізу Ясько, коли вона взяла слово. Єрмак кричав, що це не його “зрада”, а просто їхні політичні амбіції”, – згадує співрозмовник УП.

“Єрмак напружився, тому що він подумав, що це наїзд на нього особисто. Але це не так. Ми у своїй заяві сказали, що є великі ризики. І вони справді є”.

Як розповідають учасники розмови, суть діалогу, окрім взаємних образ, полягала в тому, що Єрмак пояснював, навіщо українська делегація ініціювала створення “консультативної ради” з представниками ОРДЛО. У відповідь депутати намагалися йому пояснити, що вони дізнаються про стратегію влади до того, як про неї пишуть ЗМІ.

“Єрмак пояснив суть нашої гри в Мінську, і ми йому сказали, що вважаємо її дуже ризикованою. А ми дізнаємося про все з газет. Так воно точно не злетить”, – резюмує один із учасників розмови.

Як стверджує голова фракції “СН”, на Банковій пообіцяли зробити із комунікативного провалу мінські ініціативи.

“Єрмак пообіцяв на фракції, що якщо будуть якісь висновки, то ми матимемо окреме засідання фракції, де він пояснить, яка у нас стратегія, ми плануємо робити. Ми на фракції проголосуємо, щоб він розумів, яка у нас є підтримка.

наслідки

Інший спосіб комунікації глави Офісу президента та фракції – не єдина зміна, яку переживає “Слуга народу”.

Ситуація з Мінськом стала певним реагентом, на тлі якого проявилися глибинні процеси всередині президентської фракції. Точніше один із них – утворення умовної проєвропейської ліберальної групи у “Слузі народу”.

За останні дні вона дала про себе знати щонайменше двічі. Спочатку – зверненням до президента. Другий – листом до секретаря РНБО Данилова з вимогою звільнити його радника Сергія Сивохо, чий проект “платформи примирення” має неоднозначну славу.

Деякі члени “Слуги народу” вимагають звільнення Сергія Сивохи

Першу заяву підтримували через соцмережі, тож серед її підписантів є різні люди. А ось листа Данилова можна вважати умовним списком нової групи.

“Є більше 20 осіб у фракції, які точно по ЄС, проти здачі України і мають чіткі “червонілі лінії”. Це реально патріотичні люди, яких непокоїть, що відбувається в Мінську та навколо президента та Єрмака. Але ніхто з ними не радиться”.

Ініціатором вимоги звільнити Сивоха став депутат Єгор Черньов. До походу в політику він займався ІТ-бізнесом, розпочинав у структурах, пов’язаних із олігархом Віктором Пінчуком, був учасником проекту “Нові лідери”, який виходив на ICTV. У 2017-2018 роках за грант від фонду Пінчука навчався у бізнес-школі Королівського коледжу Лондона.

Єгор Чернєв – ініціатор звільнення Сергія Сивохи

Підтримали ініціативу Черньова ще близько двох десятків «слуг».

Зокрема, Микита Потураєв, Гео Лерос, Богдан Яременко, Олексій Жмеренецький, Віталій Безгін, Богдан Кіцак, Максим Дірдін, Андрій Мотовиловець, Ганна Богдан, Вікторія Підгірна, Олександр Маріковський, Тетяна Циба, Олександр Трухін, Юрій Камельчук, Ліза Ясько, Ігор Васильєв,

До цієї групи однозначно варто додати ще Олександра Ткаченка, голову економічного комітету Дмитра Наталуху та кількох інших.

За даними УП, учасники поки що неформальної групи, яких поєднує загальне бачення ситуації, зараз працюють над формалізацією свого об’єднання.

” Зараз у нас є бажання якось формалізувати нашу групу . Ми думаємо зробити заяву , що ми залишаємося опорою президента готові підтримувати його реформи , які він і ми обіцяли під час кампанії ” .

Як розповіли співрозмовники УП у “Слузі народу”, президент Зеленський в курсі ситуації та розмовляв із представниками нової групи. Неформальне лідерство в ній наразі належить згаданим Потураєвим та Ткаченком.

Оскільки Ткаченко очолював “1+1”, а Потураєв довгий час працював із партією “УКРОП”, дехто почав бачити у всій історії “руку Коломойського”.

Щоправда у протилежному. Учасниця “Бе! Команди” депутат Василевська-Смаглюк спочатку поширила звернення до президента, потім швидко свою посаду вилучила. Лідер гурту Коломойського у “Слузі” Олександр Дубинський активно критикував підписантів, які “виносять на публику” внутрішні конфлікти.

Також активно до роботи нової групи включився Гео Лерос та київські мажоритарники, як Дмитро Гурін.

“У нас же у фракції є група Коломойського, всі про неї знають, вона дуже активна. Або “Павлюки”, їх формально розігнали, але ж люди залишилися, вони не змінилися і не розійшлися. Якщо це не проблема, то чому має бути проблемою поява патріотичної, пропрезидентської групи?”

Те, що нова освіта не має наміру входити в контри із президентом, добре ілюструють неоднозначні кадрові голосування Ради 17 березня.

Більшість згаданих депутатів натиснули зелені кнопки і за призначення генпрокуроркою Ірини Венедиктів та за призначення міністром економіки Ігоря Петрашка.

Публічний конфлікт між фракцією та офісом президента вдалося досить швидко погасити.

Візуально конфлікт вичерпано. Однак причини, через які він виник, нікуди не поділися.

Мінські ініціативи Єрмака не відкинуті, а далі перебувають на стадії узгодження у Тристоронній групі. Їхнє коригування, згідно з застереженнями частини фракції, виглядає малоймовірним.

Тим часом, сама фракція продовжує переживати тихий період напіврозпаду. У президентській силі все чіткіше виділяються “клуби за інтересами”, тримати які в рамках єдиної фракції буде дедалі важче.

Роман Романюк,

За матеріалами: УП