Хорватський сценарій для Донбасу Що це означає (ВІДЕО)
Президент Володимир Зеленський на Мюнхенській безпековій конференції озвучив ідею спільного патрулювання окупованих на даний час територій з представниками ОБСЄ та незаконних збройних формувань.
Зупинити активну фазу конфлікту на кілька років, посилити армію, а потім за кілька днів відвоювати територію – так описують в Україні так званий “Хорватський сценарій”. 1995 року армія у цій Балканській країні після 3 років умовного перемир’я під час великомасштабної операції “Буря” за 84 години повернула територію Сербської країни – на той час невизнаної сепаратистської держави, яку населяли етнічні серби.
Згадки про “Хорватський сценарій” в українському політикумі з’являються не перший рік у контексті збройного повернення Донбасу, як визначення успішної військової операції, модернізованої за час затишшя армії. Це формулювання знову поширюється в інформаційному просторі за умовами інформаційного вакууму щодо законопроекту “Про державну політику відновлення суверенітету України над тимчасово окупованими районами Донецької та Луганської області”.
Громадське звернулося до експерта-міжнародниці, редактора видання “UA: Ukraine Analityka” Ганни Шелест, яка зокрема спеціалізується і на Балканських конфліктах, щоб і пояснила, що ж означає цей план.
Про хорватський сценарій для врегулювання конфлікту на Донбасі в Україні говорять дуже давно. Нову хвилю обговорення викликала заява президента Володимира Зеленського про спільне патрулювання окупованих районів Луганської та Донецької областей силами ЗСУ, ОБСЄ та місцевої поліції.
То про який же хорватський сценарій йдеться?
Війна у Хорватії
Після оголошення 25 червня 1991 року Хорватією незалежності сербське населення Хорватії намагалося створити свою державу її території, ніж виходити зі складу Югославії. Хорватією це було розцінено як спробу включення територій Хорватії до Сербії. У 2007 році Міжнародним трибуналом з колишньої Югославії було доведено, що лідер Республіки Сербської країни Мілан Мартич мав домовленість зі Слободаном Мілошевичем про приєднання РСК до Союзної Республіки Югославія та створення «єдиної сербської держави».
Спочатку війна велася між силами Югославської народної армії, хорватськими сербами та хорватськими поліцейськими. Керівництво Югославії силами федеральної армії спробувало зберегти Хорватію у складі країни. Під час розпаду країни на території Хорватії було створено самопроголошену державу сербів — Республіку Сербську Країну. Згодом розпочалася боротьба між хорватською армією та армією країнських сербів. У 1992 році було підписано угоду про припинення вогню і відбулося визнання Хорватії як суверенної держави.
У Хорватію було введено миротворчі війська ООН, у результаті конфлікт прийняв млявий, осередковий характер. У 1995 року армія Хорватії зробила дві великі наступальні операції, у яких значна частина території РСК перейшла під хорватський контроль. Війна закінчилася підписанням Ердутських та Дейтонських угод, згідно з якими Східна Славонія була включена до складу Хорватії у 1998 році. Конфлікт супроводжувався взаємними етнічними чистками сербського та хорватського населення.
Внаслідок війни Хорватія досягла незалежності та збереження своєї територіальної цілісності. У Хорватії для позначення конфлікту використовується термін Великої Вітчизняної війни, рідше використовується термін Сербська агресивність. У Сербії найчастіше цей конфлікт називають війною у Хорватії чи війною у країні.
Мирний сценарій
Коли говорять про мирний хорватський сценарій та аналогії з ідеєю спільного патрулювання, то йдеться про ідею спільного патрулювання, яка колись була реалізована в хорватському місті Вуковар, у рамках врегулювання конфлікту в Хорватії. У 1991 році Вуковар став ареною запеклої битви між хорватами, що боролися за незалежність, і підрозділами Югославської народної армії. Після тримісячної облоги солдати ЮНА взяли Вуковар, практично зруйнувавши город. Протягом 18-21 листопада 1991 року військовослужбовці ЮНА і сербські добровольці влаштували так звану вуковарську різанину – масову кару хорватських військовополонених біля місцевого госпіталю.
Декількома роками пізніше, після ліквідації хорватської армією сепаратистського анклаву Сербська країна, почалася мирна реінтеграція Вуковара до складу Хорватії. У рамках цих дій Хорватія провела амністію для учасників бойових дій, а також було організовано так звану перехідну поліцію, в якій серби та хорвати служили на паритетних засадах. Вони й організували спільне патрулювання вулиць міста. Цікаво, що в перехідній поліції мали служити люди, які не брали участь у бойових діях.
Мирне повернення Вуковара слід вважати успішним, але криваві події 1990-х там ніхто не забув. Відомий, наприклад, інцидент 2013 року, коли хорватські жителі Вуковара на знак протесту збивали зі стін здані таблички сербською мовою.
Військовий сценарій
Однак, слід пам’ятати, що мирному врегулюванню в Хорватії передувала військова операція.
4 серпня 1995 року хорватська армія розпочала операцію Буря, яка тривала кілька днів і завершилася ліквідацією самопроголошеної “республіки” Сербської країни.
Усього за 84 години було відновлено хорватський конституційно-правовий лад на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях, за винятком східної Славонії. В операції брало участь близько 200 тисяч хорватських військових.
Напередодні наступу президент Хорватії Франьо Туджман виступив зі спеціальною заявою, в якій наголосив, що спроби мирного вирішення конфлікту провалилися, тому для відновлення суверенітету Хорватія змушена розпочати військові дії.
Відмінності від українського конфлікту
Збройний конфлікт між сербами та хорватами мав етнічний характер, в Україні цього немає.
Ердутськими угодами, укладеними після військової операції, Хорватії пропонувалося створення міжнародної адміністрації у спірних районах, яка спирається на контингент миротворчих сил у кількості 5 тисяч человек. Також передбачалося роззброєння незаконних формувань, організація виборів. І організація спільного патрулювання, спільних поліцейських сил, які мають забезпечити проведення виборів
Вибори на окупованих територіях Хорватії пройшли лише за два роки після демілітаризації, деокупації.
“А що нам пропонують? А нам пропонують: давайте виставимо спільне патрулювання на проблемній ділянці російсько-українського кордону, за спиною цих спільних патрулів буде 40 тисяч учасників незаконних збройних формувань з числа бойовиків 1-го та 2-го армійського корпусу. Цього ми проведемо вибори”, – зазначає військовий експерт.
За матеріалами: Громадське, КореспонденТ.net
